Історія розвитку фармації

У галузі лікознавства Гален вилучив із терапевтичних заходів гімни, танці, очищення. На його думку, проносне діє тому, що має таку силу, наркотики- тому, що мають снотворну силу, І т. д., тобто він дав по¬няття властивості діючих речовин, але пояснював це ідеалістично, як «діюче начало».

Гален висунув твердження, що в рослинах або тваринних органах корисні речовини, якими можна користуватися для лікування, і шкід¬ливі, які треба відкидати. Корисні речовини, за методикою Галена, ви¬лучала з рослин вином, оцтом, водою і видавлювали у вигляді соків, олії тощо. Гален пропонував застосовувати для лікування лікарські речовини у вигляді лікарських форм - порошків, пілюль, болюсів, таблеток, мил, мазів, пластирів, гірчичників, зборів, настоїв, соків, олій, примочок, припарок, антидотів, теріяків тощо.Для готування таких різноманітних ліків потрібні були знаряддя ви¬робництва, бо лікарську сировину треба було різати, товкти, розтирати, настоювати або відварювати, видавлювати, розтоплювати. Потрібне було також місце для цього. Крім того, збільшився асортимент запасу лікарських засобів, і для їх зберігання треба було створювати відпо¬відні умови. У зв'язку з цим почали організовувати спеціальні установи, які називалися аптеками. Слово ароthekа-грецьке і означає «сховище», «комора», бо спочатку це було приміщення у лікаря для зберігання лікарських засобів і готування ліків.

У III ст. н. е. у Римі вже були особи, які займалися тільки готуван¬ням ліків. Називали їх фармаколеусами, а продавців сирих лікарських матеріалів - фармакополами.

За кількістю вживаних для лікування лікарських засобів Гален не випередив своїх попередників, але в техніці їх виготовлення він пішов далі. Ідеалізм його в медицині та лікознавстві був кроком назад порів¬няно з матеріалізмом епікурейців та інших матеріалістів тієї епохи.

ЗАХІДНА ЄВРОПА

Перехід від античного світу до середньовіччя пов'язаний з глибоким культурним занепадом, який тривав з V до XI ст. Культура перебувала .під утиском церковної ідеології.

Філософською основою середньовічної науки було вчення Арістотеля, який твердив, що різноманітність видимого світу зумовлюється сполу¬ченням основних елементів. Усі види матерії зводяться до однієї мате¬ріальної суті, і різниця між ними тільки у зовнішніх властивостях. До¬сить змінити зовнішні властивості, щоб перетворити один вид матерії в інший.

Алхіміки спрямували свої помисли й експерименти на створення уні¬версального «бродила», яке дістало назву філософського каменя, ка¬меня мудрості тощо.

Філософський камінь, який мав дати необмежену кількість золота, а також перетворювати хворого на здорового і старого на молодого, не справдив надій учених. Оскільки вплив алхімії на лікознавство Європи був величезним, то й пошуки лікарських засобів були спрямовані по не¬правильному шляху. Лікарські прописи були дуже ускладнені, рецепти часто складалися з кількох десятків речовин. Під впливом містики, а. також з метою зберегти в таємниці свої прописи заради наживи лікарі застосовували таємні назви лікарських засобів. Наприклад, замість «окис заліза» писали «зміїна кров», замість «плоди черемхи» - «кістки ібіса», замість «насіння кропу» - «волосся павіана» і т. д. З такою ж метою створювали «ліки від усіх хвороб», «еліксири вічного життя і молодості» тощо.

Технологію хімічних робіт алхіміки запозичали з єгипетських папі¬русів і в своїх пошуках збільшували кількість речовин, одержуваних штучно. Так був відкритий етиловий спирт, під час хімічних перетворень мінералів і металів було добуто різні солі та окиси. У процесі виробництва вдосконалено старі і створено нові прилади та хімічну апаратуру.

Алхіміки впровадили в науку методи перегонки, фільтрування, кристалізації та інші способи очищення, виділення й поділу речовин. Отже, незважаючи на нереальну філософську основу, практична діяль¬ність алхіміків була на користь дальшому розвитку фармації і хімії.

Центрами медичної освіти в Західній Європі ;були університети, від¬криті у VIII ст.-в Салерно; у XII-XIII ст.-у Болоньї (11.58 р.), Па¬рижі (П25 р.), Падуї, Оксфорді; у XIV ст.-у Празі (1348 р.), Відні, Кракові (1364 р.). Спочатку це були приватні навчальні об'єднання, але згодом вони цілком потрапили в залежність від церкви, яка контролю¬вала статути, уклад життя, навчальні плани університетів. Що ж до філософських медичних обґрунтувань, то в університетах було офіційно визнано вчення Галена.