Профілактика та лікування холери
Хворі на хо¬леру підлягають обо¬в'язковій госпіталізації в холерні відділення. При транспортуванні тяж¬кохворого з проносом доцільно використову¬вати спеціальні ноші з клейонкою, які мають отвір і кишеню для суд¬на та фіксатор зі шта¬тивом системи для інфузій (мал. 35).
Лікування необхідно розпочинати ще на догоспітальному етапі. Головним у терапії є призначення патогенетичних препа¬ратів з метою компенсації втрат рідини, електролітів і корекції метаболічних зрушень. Гостре зневоднення ліквідовують введен¬ням сольових розчинів у два етапи. На першому етапі ліквідову¬ють дефіцит рідини і солей, який уже є (первинна регідратація), на другому - поповнюють втрати, що продовжуються (компенсатор¬на регідратація). Необхідно починати відновлювати втрати рідини і солей ще вдома і під час транспортування хворого в стаціонар.
Регідратацію проводять шляхом орального чи внутрішньо¬венного введення сольових розчинів. Перший шлях є фізіологіч¬ним, не супроводжується розвитком пірогенних реакцій, а також флебітів на місці введення голки чи за ходом вени. Клінічний ефект від застосування оральної регідратації глюкозо-сольовими розчинами практично однаковий порівняно з внутрішньовенною інфузією. Для оральної регідратації застосовують глюкозо-со-льові розчини: глюкосолан, ораліт, регідрон, ОРС-200 та ін.
Оральна регідратація показана при дегідратації І-ІІ ступеня, у поєднанні з інфузійною терапією - при зневодненні III-IV сту¬пеня. Об'єм рідини, введеної через рот, при І ступені зневоднення повинен складати 30-50 мл/кг маси тіла хворого, при II ступені -40-80 мл/кг. Оральну регідратацію дорослим проводять зі швид¬кістю 1 000-1 500 мл/год. Хворим призначають розчини по 100-200 мл кожні 10-15 хв., при блю¬ванні їх можна вводити через назогастральний зонд.
При зневодненні III-IV сту¬пеня і розвитку шоку лікування "необхідно проводити негайно. Хворого госпіталізують у пала¬ту інтенсивної терапії, поміщають на спеціальне ("холерне") ліжко з отвором у матраці і поліетиле¬новим рукавом, по якому в суд¬но чи відро стікають рідкі випо¬рожнення. Лікування розпочинають з внутрішньовенного струминного введення сольо¬вих розчинів (квартасіль, трисіль, ацесіль, хлосіль, лактосіль), попе¬редньо підігрітих до 38-40 °С, одночасно в периферичні вени двох-трьох кінцівок. Протягом перших 20-30 хв регідратацію проводять зі швидкістю 100-120 мл/хв, потім повільніше - 30-60 мл/хв.
Застереження! При великій швидкості введення в організм сольових розчинів є загроза виникнення гострої лівошлуночкової недостатності, набряку головного мозку.
Первинну регідратацію необхідно завершити протягом 1-1,5 год. Кількість рідини, яку вводять, повинна відповідати ступе¬ню зневоднення. При III-IV ступенях вона складає коло 10 % маси тіла. Точніше кількість сольового розчину можна визначи¬ти за допомогою спеціальних формул із врахуванням відносної щільності плазми і концентрації калію в ній.
Компенсаторну регідратацію проводять згідно з втратами рідини, що тривають. Тому необхідно налагодити підрахування втрат з блювотинням, випорожненнями і сечею. Для цього виді¬лення треба збирати в посуд з об'ємними поділками. Кожні 2 год. ці втрати заносять у лист регідратації. У наступні 2 год вводять ту кількість рідини, яку втратив хворий протягом попередніх 2 год. Швидкість введення розчинів повинна бути меншою, ніж на пер¬шому етапі регідратації, - орієнтовно 5-15 мл/хв.
При введенні великої кількості калійвмісних сольових роз¬чинів може виникнути гіперкаліємія. Про її появу свідчать паре¬стезія, біль у ділянці серця, брадикардія, високий зубець Т і роз¬ширення шлуночкового комплексу на ЕКГ. У цих випадках пере¬ходять на введення розчину дисіль (не містить іонів калію) з тією ж швидкістю і в тому ж об'ємі, що й попередній розчин. Після зникнення ознак гіперкаліємії знову вводять калійвмісні інфузійні середники.
Застереження! Оскільки у хворих з тяжким перебігом холери розвивається згущення крові, призначення кордіаміну, кофеїну, адреналіну, серцевих глікозидів протипоказане.
Можливі ускладнення, пов'язані з внутрішньовенним вве¬денням великого об'єму сольових розчинів. Найчастіше виника¬ють пірогенні реакції, флебіти і тромбофлебіти. Пірогенні реакції з'являються здебільшого через 4-5 год від початку регідратації. Причинами їх є наявність пірогенних речовин у трансфузійному розчині, системі чи вливання не підігрітих розчинів. Реакція по¬чинається з ознобу, наростання ціанозу. Температура тіла стрімко підвищується до 38-39 °С і вище, що супроводжується почервонін¬ням обличчя і потінням. Хворі дещо збуджені, пульс частий, арте¬ріальний тиск підвищений, посилюється задишка, частішають чи відновлюються судоми.