Етіологія та клінічні прояви холери

З розвитком хвороби приєднується багаторазове блювання без нудоти, нерідко "фонтаном".

Температура тіла в пахвинній ямці нормальна, при значному зневодненні знижується до 36,0-34,5 °С; у порожнині рота чи прямій кишці - завжди нормальна чи підвищена.

Втрата великої кількості рідини з блювотинням і випорож¬неннями зумовлює виникнення зневоднення. Розрізняють 4 ступені зневоднення організму:

І - втрата рідини складає 1-3 % маси тіла;

ІІ-4-6%;

ІІІ -7-9%;

ІV - 10 % маси тіла і більше.

Залежно від цього, холера може мати легкий, середньої тяж¬кості, тяжкий і дуже тяжкий перебіг.

При легкому перебігу хвороби (І ступінь зневоднення) у половини хворих частота дефекації становить до 5 разів за добу. Випорожнення рясні, спочатку калові, потім водянисті, однак мо¬жуть бути і кашкоподібними. У третини хворих спостерігається одно-дворазове блювання. З'являються спрага, легке запаморо¬чення. Слизова порожнини рота сухувата, язик з нальотом. Про¬нос триває лише 2-3 доби.

При середньотяжкому перебігу (II ступінь зневоднен¬ня) частота дефекації досягає 15-20 разів за добу, хоча в трети¬ни хворих не перевищує 10 разів. Випорожнення рясні, набува¬ють вигляду рисового відвару. Рано приєднується блювання.

Відзначаються блідість і сухість шкіри, легкий ціаноз губ. Слизова порожнини рота суха. Голос ослаблений. Тургор шкіри дещо знижується. Наростає м'язова слабкість, з'являються ко¬роткочасні посмикування литкових м'язів, ступнів, кистей. Пульс частішає до 100 за 1 хв., систолічний артеріальний тиск крові знижується до 100 мм рт. ст. Зменшується діурез. У загальному аналізі крові часто відзначається незначний лейкоцитоз із паличкоядерним зсувом. Електролітний склад крові змінюється мало.

Тяжкий перебіг (ПІ ступінь зневоднення) притаманний бурхливому розвитку холери. Частота дефекації понад 15 разів за добу, часто не піддається підрахунку, випорожнення майже одразу водянисті, рясні. Блювання понад 10 разів.

Хворих турбують різка загальна слабість, тягнучий біль і судоми в м'язах кінцівок і живота, сильна спрага. Часто вони збуджені. Випита рідина провокує блювання фонтаном.

Відзначається ціаноз носогубного трикутника та фалангів пальців. Шкіра суха, на слизових оболонках тріщини, риси облич¬чя загострені, очі й щоки запалі. Голос ослаблений, часто аж Д° афонії. Тургор шкіри значно знижений, на кистях рук вона змор¬шкувата, суха («руки пралі», мал. 33). Клонічні судоми змінюють¬ся на тонічні. Пульс прискорений до 120-130 за 1 хв, слабкого наповнення і напруження, часом ниткоподібний. Артеріальний тиск нижче 80 і 50 мм рт. ст. Часом спостерігається задишка. Діурез ще менший. У крові ви¬являють лейкоцитоз, нейтрофільоз зі зсувом формули вліво, згущення крові, збільшення в ній вмісту білка, зменшення - ка¬лію і хлору.

Дуже тяжкий перебіг (IV ступінь зневоднення) призво¬дить до розвитку дегідратаційного шоку. Хвороба розвивається бурхливо. Стан хворих надзви¬чайно тяжкий. Пронос і блюван¬ня спостерігаються значно рідше або й припиняються. Хворі зне¬воднені, риси обличчя загострені, очі глибоко запалі, закочені до¬гори, повіки напіввідкриті. Навко¬ло очей з'являються синюшність ("симптом окулярів"), на обличчі вираз страждання, благання до¬помогти (мал. 34). Шкіра сіро-синюшна. Кінчик носа, вушні раковини, фаланги пальців, губи фіолетового кольору. Тіло вкри¬вається холодним, липким потом. Шкіра легко збирається у склад¬ки, які не розправляються. Го¬лос зникає. Судоми охоплюють усі групи м'язів. Пульс ниткоподібний, може не визначатись. Арте¬ріальний тиск дуже низький, часто не визначається. Тони серця Глухі. Наростає задишка (до 50-60 дихальних рухів за 1 хв). Живіт запалий. Анурія. Температура тіла в пахвинній ямці 35,0-34,5 °С. Якщо не провести інтенсивного лікування, настає смерть.