Аритмії

- Стандартна ЕКГ є основним методом діагностики аритмій. Для підвищення її діагностичних можливостей запропоновано ряд модифікацій ЕКГ:

- Інтервалографія – реєстрація ЕКГ із швидкістю 25-50 мм/с та аналізом 100-120 серцевих циклів;

- Ритмографія – реєстрація біопотенціалів серця у вигляді вертикальних ліній із швидкістю 1-2 мм/с з аналізом 100-120 серцевих циклів. Дані методи ЕКГ застосовують з метою дифдіагностики локалізації екстрасистол, парасистол.

- В комплексі ритмографічного обстеження включають медикаментозні проби (атропін, анаприлін і т.д.), що дозволяє прискорити індивідуальну оцінку ефективності антиаритмічних засобів.

- “Холтерівське” моніторування – тривала реєстрація ЕКГ (впродовж 24 годин без обмеження рухового режиму хворого).

- Стравохідна ЕКГ – допомагає диференціювати шлуночкові і суправентрикулярні порушення ритму, особливо у випадках, коли на ЕКГ не реєструється зубець Р, а комплекс QRS поширений. Реєстрацію стравохідної електрографії можна проводити при ЧСЕКС.

Аритмії, обумовлені порушенням утворення збудження.

Синусова тахікардія - пришвидшення ЧСС від 90 до 160/хв.

ЕКГ ознаки:

1. Ритм синусовий з частотою 90-159/хв;

2. Вкорочення інтервалу RR;

3. Можливе косонизхідне зміщення ST.

Синусова брадикардія – зменшення частоти серцевих скорочень до 60 і менше за 1хв при збереженому правильному синусовому ритмі.

ЕКГ ознаки:

1. ЧСС 59 за 1хв і менше;

2. Правильний синусовий ритм;

3. Можливе подовження Р-Q до 0,21с.

Синусова аритмія - неправильний синусовий ритм, який періодично то пришвидшується, то сповільнюється. Часто виявляється чіткий зв’язок з фазами дихання.

ЕКГ ознаки:

1. Коливання інтервалу RR перевищує 0,16 с;

2. Завжди є нормальної форми зубець Р, після якого йде нормальний комплекс QRS.

Відмова синусового вузла – періодична втрата синусовим вузлом здатності виробляти імпульси для збудження передсердь та шлуночків, що призводить до випадіння їх скорочень. Під час випадіння шлуночкових скорочень з’являються головокружіння, потемніння в очах, запаморочення, у важких випадках – розвиток синдрому Морганьї – Адамса – Стокса (втрата свідомості, тонічні судоми, мимовільний сечопуск, відсутній пульс, АТ не визначається).