Антигенна структура бактерій

Деякі групи бактерій, крім того, продукують позаклітинні Аг, до яких відносять ектоферменти і екзотоксини. Ще більш складні і різноманітні Аг грибів і найпростіших. По специфічності Аг розділяють на: видоспецифічні - виявляються у всіх штамів того чи іншого виду і не зустрічаються в штамів ін. видів; типоспецифічні - зустрічаються в окремих варіантів того чи іншого виду; гетерофільні - загальні для штамів різних видів; стадіоспецифічні - властиві визначеним стадіям розвитку виду; штаммоспецифічні - виявляються тільки в окремих штамів. Аг функціонально активні як у вільному стані, так і в складі мікробних кліток, тому термін Аг нерідко поширюється і на цілі особи мікробів. Імунна відповідь тваринного організму на такі корпускулярні Аг складний і виявляється розвитком різних іммунологічних феноменів: клітинної і гуморальної імунної відповіді, ГНТ і ГЗТ, іммунологічної толерантності.

Зовні цитоплазматичної мембрани бактеріальної клітини роз¬міщуються так звані поверхневі структури: оболонка, капсула, слизовий чохол, джгутики і ворсинки (війки). Цитоплаз¬матичну мембрану разом з цитоплазмою, органелами і включен¬нями прийнято називати протопластом. Розглянемо спочатку бу¬дову, хімічний склад і функції поверхневих структур бактеріальної клітини.Ззовні бактеріальна клітина оточена щіль¬ною оболонкою, яку часто називають клітинною стінкою. Вона є обов'язковим структурним елементом прокаріотної клітини, за винятком мікоплазм і L-форм бактерій. На клітинну оболонку припадає від 5 до 50 % сухої речовини клітини. Оболонка зумов¬лює відносну сталість форми клітини, є захистом від несприятли-

У складі клітинної оболонки грампозитивних бактерій виявлено в невеликих кількостях білки, ліпіди. Стосовно білків, то припускають, шо вони виконують захисну функцію.

У грамнегативних еубактерій будова клітинної оболонки є ба¬гато складнішою, ніж у грампозитивних оболонки цих бактерій міститься пептидошкановии шар, на ньому розташований ще один шар (зовнішня мембрана) який скла¬дається з фосфоліпідів, ліпополісахаридів І білків, а під ним -цито¬плазматична (внутрішня) мембрана, до складу якої також входять фосфоліпіди, білки тощо.

Серед прокаріотів виявлено види бактерій, клітинна оболонка яких за структурою та хімічним складом помітно відрізняється вщ гшмпозитивнш: і грамнегативних типів.

Поряд з цим слід зазначити, що за певних умов прокаріоти мо¬жуть існувати і без клітинних оболонок. Наприклад, за дії на клітини певними хімічними речовинами можна дістати стурктури, які повністю або частково позбавлені оболонки. Вперше цТструктури було виявлено у разі дії на бактерії ферментом лізоцимом з явного білка. Встановлено, що цей фермент розри¬ває р-1 4-глікозидні зв'язки, які з'єднують залишки N-ацетил-глюкозоаміну і N-ацетилмурамової кислоти в пептидоглікані. Одер¬жані при цьому протопласти або сферопласти набувають сферичної форми і в сприятливих умовах можуть виявляти певну метаболічну активність. Проте здатність до розмноження вони втрачають.

Унікальність структури і хімічного складу оболонки еубактерій та їх відмінність від рослинних і тваринних клітин дає змогу створюва¬ти і застосовувати медикаментозні препарати, які специфічно діють тільки на клітинну стінку прокаріотів і не завдають шкоди клітинам інших організмів. Прикладом цього є дія пеніциліну та деяких інших антибіотиків.

У багатьох прокаріотів клітинна оболон¬ка ззовні оточена шаром слизової речовини. Залежно від структур¬них особливостей (товщина, консистенція) цей утвір дістав назву капсули або слизового чохла. Розрізняють макро- і мікрокапсули. Слизовий шар, який обволікає оболонку клітини, зберігає з нею зв'язок і має аморфну будову, називається капсулою. Якщо товщина такого шару є меншою за 0,2 мкм, то його називають мікро-капсулою, а якщо більшою, то макрокапсулою. У деяких бактерій капсули значно більші за самі клітини.

До поверхневих структур прокаріотної клітини нале¬жать також ворсинки, які ще називають фімбріями або пілі. Вони мають форму порожнистих циліндриків, стінки яких утворені з білка піліну. На одній клітині їх може бути більше тисячі. До руху бактерій вони не мають відношення. Товщина ворсинок сягає 10 нм, а довжи¬на — 0,2—2 мкм. Найкраще вивчено ворсинки Е. соїі. Нині відомі ворсинки загального типу і статеві (їх називають F-пілями), які бе¬руть участь у кон'югації. Вони властиві чоловічим клітинам бактерій. F-пілі формуються тільки у клітин, які активно ростуть, їх утворення зумовлює статевий чинник.

Якщо слизовий шар, що обволікає бактерію, має тонку струк¬туру, в якій подекуди проглядаються декілька шарів з різною будо¬вою, то його називають слизовим чохлом. Слизова речовина аморфна, легко відокремлюється від оболонки; вона дістала назву слизового шару. Між цими структурами виявлено багато перехід¬них форм.