Гіповітаміноз
Профілактика полягає у своєчасному призначенні настою шипшини, соків (смородинового, яблучного). Додатково взимку призначають аскорбінову кислоту (по 30-50 мг на день).
Лікування. Профілактичну дозу аскорбінової кислоти подвоюють і вводять перорально або внутрішньовенне залежно від віку по 1—4 мл 5 % розчину (50—200 мг аскорбінової кислоти). Одночасно призначають рутин.
Гіповітаміноз Р. Вітамін Ρ (рутин, цитрин) має виражену дію на стінки судин; Основні джерела його ті самі, що й аскорбінової кислоти. Він посилює її дію, сприяючи відновленню дегідро-аскорбінової кислоти в аскорбінову і переводячи з неактивної форми в активну. Гіповітаміноз рутину тісно пов'язаний з С-віта-мінною недостатністю, тому окремо говорити про його клініку недоцільно. Потреба дитини на добу —10—25 мг. У зв'язку з біофункціональною близькістю препарат рутину випускають у поєднанні з аскорбіновою кислотою; він дістав назву аскорутину.
Гіповітаміноз, зумовлений недостатністю вітамінів групи В.До цієї групи входять фолієва кислота, тіамін, рибофлавін, нікотинова кислота, піридоксин, ціанокобаламін, кальцію пая-гамат, біотин і пантотенова кислота.
Вітаміни групи В беруть участь у забезпеченні нормальної функції серцево-судинної, м'язової, кровотворної систем, мозку, регулюють обмінні процеси в організмі.
Джерелом вітамінів групи В є пивні дріжджі, шпинат, горіхи, риба, помідори, гриби, печінка, субпродукти. Вітаміни групи В синтезуються мікрофлорою кишок, нестача їх має комплексний характер.
Тіамін міститься в злакових і бобових культурах, печінці, субпродуктах, нежирній свинині. Нестача його (хвороба 6epi-6epijj значно поширена у країнах Сходу.
Клінічні прояви: серцево-судинна недостатність, ураження нервової системи та травного каналу (нудота, блювання, відсутність апетиту). Гіповітаміноз ВІ є однією з головних причин розвитку гіпотрофії. Для нього характерні розлади функції органів травлення: втрата апетиту, схильність до диспепсії, блювання. Спостерігається ціаноз шкіри, її мармуровість внаслідок розширення вен, холодні кінцівки.
Добова потреба дитини в тіаміні — 1—2 мг. З лікувальною метою приймають полівітамінні препарати («Ундевіт», «Пангек-савіт» та ін.), парентерально вводять 5—6 % розчин тіаміну. Разова лікувальна доза становить таку кількість міліграмів тіаміну, скільки років дитині, але не більше 10 мг.
Гіповітаміноз В2. Рибофлавін бере участь у процесах росту ί відновлення тканин. При його дефіциті знижується засвоєння білків, порушується всмоктування жирів, знижується імунітет.
Основними джерелами рибофлавіну є злакові і бобові культури, печінка, субпродукти, яйця.
Клініка: стоматит, заїда, тріщини і кірочки в куточках рота, сухість і синюшність губ, сухий яскраво-червоний язик, Світлобоязнь тощо. Вважають, що авітаміноз В 2 в поєднанні з авітамінозом В. І зумовлюють картину недостатнього розвитку кишок.
Добова потреба до 1 року— 1 мг, до 3 років— 1,5 мг, старше 3 років — до 3 мг. Разова доза, яка застосовується з лікувальною метою, становить 2—10 мг.
Гіповітаміноз PP. Нестача нікотинової кислоти в організмі веде до виникнення пелагри (шершава шкіра). В наш час істинна пелагра зустрічається тільки в країнах Азії, Африки. Виникнення захворювання пов'язане з недостатнім харчуванням, відсутністю в їжі яєць, м'яса, свіжих овочів. Найчастіше вона проявляється наприкінці зими і на початку весни.
Клініка. Схуднення, лущення, огрубіння і пігментація шкіри, яскраво-червоний (лаковий) язик. Потім розвивається слинотеча, виникає відчуття паління в роті.