Гіповітаміноз
Захворювання, спричинені відсутністю вітамінів в організмі (авітамінози), тепер на Україні не зустрічаються. Інколи у дітей розвивається стан, пов'язаний з нестачею вітамінів,— гіповітаміноз. Для дитячого організму характерними є значна енергія росту, напруження процесів обміну, і тому потреба у вітамінах у нього значно вища, ніж у дорослих.
У періоди посиленого росту (перші 2 роки життя, 6—8 років 1 період, що передує статевому дозріванню, 12—14 років) дитина потребує підвищеної кількості вітамінів.
У недоношених дітей гіповітаміноз через малий запас вітамінів в організмі, функціональну неповноцінність печінки та інших органів виникає надзвичайно легко. Він може розвинутися внаслідок впливу зовнішніх (екзогенний, аліментарний) і внутрішніх (ендогенний) факторів.
Аліментарний гіповітаміноз розвивається при недостатньому надходженні вітамінів з їжею (недостатня кількість фруктів, овочів, соків, пізнє введення овочевих прикормів, тривале вигодовування коров'ячим молоком тощо).
Ендогенний гіповітаміноз розвивається у разі порушення всмоктування вітамінів у травному каналі або при частковому руйнуванні їх (захворювання шлунка, жовчного міхура, кишок). Гіповітамінози можуть також виникати при тривалих і тяжких інфекційних захворюваннях, нестачі білків і надлишку вуглеводів в організмі, вживанні деяких лікарських препаратів.
Вітаміни (життєві аміни) поділяють на такі: жиророзчинні (ретинол, ергокальциферол, токоферол, вікасол) і водорозчинні (тіамін, рибофлавін, піридоксин, ціанокобаламін, кальцію пангамат — вітамін В, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, рутин, біотин — вітамін Н).
Гіповітаміноз А. Ретинол надходить в організм у готовому вигляді з м'ясною та молочною їжею (масло, коров'яче молоко), з рослинною їжею (морква, шпинат, шипшина, капуста, помідори) у вигляді провітамінів (каротинів), з яких він синтезується в клітинах слизової оболонки кишок і печінки.
Клініка. При гіповітамінозі А спостерігаються схильність до гнійничкових уражень шкіри, сухість та тьмяність волосся, ламкість нігтів, нічна сліпота (гемералопія), погіршення кольорового зору; у дітей грудного віку — попрілість, пліснявка, стоматит, бронхіт, знижується стійкість організму до інфекцій. При тривалому дефіциті ретинолу діти відстають у масі та зрості.
Профілактика полягає в правильному годуванні дітей, коли виключається дефіцит білка, вітамінів. Потреба в ретинолі новонародженого та дітей перших місяців життя задовольняється тією кількістю вітаміну, що міститься в грудному молоці. Рекомендується використовувати в раціоні продукти, в яких є ретинол.
Профілактична доза ретинолу для дітей — 3300 мг (1 мг=• 0,93 мкг ретинолу (вітаміну А). Форма випуску: флакони по 10 мл концентрованого препарату, розчиненого в олії (1 мл — 100000 МО, в одній краплі — 3300 МО). Для лікування застосовують олійний розчин у разовій дозі 5000—10000 МО, в добовій — 20 000 мг (2—3 тижні).
Гіповітаміноз С виникає при недостатньому вмісті аскорбінової кислоти в їжі, найчастіше зустрічається у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні.
Основні джерела аскорбінової кислоти такі: солодкий перець, петрушка, кріп, зелена цибуля, помідори, капуста, шпинат, щавель, салат, картопля, апельсини, лимони, мандарини, черешня, смородина, суниці, аґрус, горобина, шипшина, печінка, листки чаю.
Клініка гіповітамінозу С: діти стають малорухливими, на шкірі з'являються дуже дрібні петехії, особливо легко вони виникають на обличчі, шиї, верхній частині тіла після тривалого кашлю, плачу. При травмі, уколі виникає крововилив. Б осаді сечі є невелика кількість еритроцитів при відсутності захворювання нирок. Для затяжних форм гіповітамінозу С властиві уповільнене збільшення маси тіла, затримання росту, виснаження.
Гіповітаміноз С зумовлює схильність до інфекції, тому його перебіг часто ускладнюється отитом, нієлітом, пневмонією і т. д.