Вплив бактеріального вагінозу на перебіг вагітності і пологів
РЕЗЮМЕ.
У 229 вагітних з різним терміном гестації і роділь вивчено вплив бактеріального вагінозу (БВ) на перебіг вагітності та пологів. Виявлено, що передчасні пологи та самовільні викидні зустрічалися у жінок із БВ в 2,8 рази частіше, ніж в контрольній групі. При цьому у 80% жінок передчасна пологова діяльність починалася із передчасного розриву навколоплідних оболонок. Аналіз результатів дослідження дає можливість вважати, що БВ є однією з причин невиношування вагітності, як в ранні, так і пізні терміни гестації.
Ключові слова: бактеріальний вагіноз, вагітність, передчасні пологи, самовільний викидень.
В останні роки значно поглибилися наші знання про роль нормальної бактеріальної флори піхви в нормі і при патології. Ця проблема важлива у зв’язку з явною тенденцією до росту вагінальної інфекції у вагітних і її зв’язком із різними ускладненнями під час вагітності і пологів /1,2,3,4,18/.
До цього часу важалося, що вагітність мало впливає на склад мікрофлори жіночих статевих органів (Дозорцева Г.Л.,1948). Однак за останні роки більшість дослідників притримуються протилежного погляду (Stark P., Lee P., 1982). Вивчаючи склад мікробної флори статевих шляхів при вагітності, С.Goplerud et al. (1976) і P.Moberg et al. (1978) виявили тенденцію до зниження кількості як аеробних, так і анаеробних грампозитивних коків і грамнегативних паличок по мірі збільшення терміну вагітності. Виражене зменшення кількості анаеробних бактерій спостерігалося при збільшенні кількості лактобактерій і дріжджів. J.Lindner et al. (1978) з'ясували, що у вагітних спостерігається 10-разове зростання вмісту лактобактерій по відношенню до невагітних. Таким чином, в цих роботах простежується тенденція до зростання кількості лактобактерій на протязі вaгітнocті при зменшенні кількості анаеробних видів /18/.
Власне мікроекологічні дослідження дозволили виділити в самостійну нозологічну форму "Бактеріальний вагіноз”, при якому доказана етіологічна роль асоціації декількох видів облігатно анаеробних бактерій і гарднерел. БВ можна трактувати як крайній ступінь прояву дисбіотичних процесів у вагінальному біотопі /4,5,17/.
На пропозицію наукової групи King Holmes, на Міжнародній конференції по проблемі “Vaginella”, яка відбулася в Стокгольмі в 1984 році, було дано визначення БВ. БВ - це самостійне захворювання, яке характеризується появою виділень з неприємним запахом із піхви при відсутності в них патогенних збудників (Trichomonas vaginalis, Neіsseria gonorroeae, Candida albicans) і ознак запалення слизової піхви. БВ не є класичною сексуально-трансмісивною інфекцією. Лікувальні рекомендації СДС щодо сексуально-трансмісивних інфекцій за 1993 p. пропонують вважати його “пов'язаним із статевим шляхом” /13,14,16,18/.
Статистика свідчить про поширеність БВ. Так, за даними світової статистики серед вагінальних інфекцій переважають кандідоз і БВ. В США частіше зустрічається БВ, а в Європі - кандідоз. В акушерських клініках Європи і США БВ виявляється досить часто: від 10 до 26% (Мс Gregor J. et al., 1990; Mol H. et al ,1991; та інші)/4,5,6,7/.
Останнім часом накопичено багато даних, котрі свідчать, що БВ є фактором ризику і причиною виникнення інфекційних ускладнень під час перебігу вагітності і пологів, передчасних пологів, самовільних абортів, звиклих абортів, синдрому інфікування амніотичної рідини, хоріоамніоніту, передчасного розриву плідних оболонок, інфекційних захворювань плода і новонародженого /12,15,18/. В умовах дисбіозу створюються сприятливі умови для інфікування плідного яйця при будь-якому терміні вагітності.
Матеріал і методи дослідження.Метою дослідження було вивчити кореляцію між захворюваністю БВ у вагітних та ускладненнями під час вагітності та пологів. Під спостереженням знаходилося 186 вагітних в терміні від 6 до 42 тижнів гестації і 43 роділлі у віці від 16 до 41 року. Всі жінки були розподілені на 8 груп спостереження. Перша група - вагітні з БВ у 1 триместрі вагітності /74/, друга група - вагітні з нормоценозом піхви у 1 триместрі вагітності (контроль)/20/, третя група - вагітні з БВ у 2 триместрі вагітності /45/, четверта група - вагітні із нормоценозом піхви у 2 триместрі вагітності (контроль)/20/, п’ята група - вагітні з БВ у 3 триместрі вагітності /67/, шоста група - вагітні з нормоценозом піхви у 3 триместрі вагітності (контроль)/20/, сьома група - роділлі з БВ /23/ і восьма група - роділлі з нормоценозом піхви (контроль)/20/. Групи 2, 4, 6 і 8 складали контрольну групу. Всі групи спостереження були репрезентативними. В групу дослідження не включалися жінки із поєднаною вагінальною інфекцією. Діагноз БВ виставлявся на основі загальнопринятих критеріїв: рясні гомогенні виділення, адгезовані до стінок піхви, рН вмісту піхви більше 4,5, позитивний аміновий тест, виявлення “ключових клітин”. Діагноз БВ ставився у випадку наявності 3-х критеріїв із 4-х вищевказаних. При обстеженні пацієнток використовували методику рекомендовану Кіра Є.Ф. /1994/. При огляді в дзеркалах проводили візуальну і кольпоскопічну оцінку піхви і шийки матки на наявність ознак запалення, а також визначали характер виділень. Потім із середньої третини бокової стінки піхви стерильним шпателем брали мазок. Вагінальні виділення наносили на три чисті скельця. Одне фарбували по Граму, друте - 1% розчином метиленового синього і третє змочували 10% розчином КОН для виявлення псевдогіфів. рН вмісту піхви визначали за допомогою універсальних індикаторних папірців і рН-метра ОР-204 (Угорщина). Для проведення амінотесту виділення брали із ложки дзеркала Сімса. /8, 9, 10, 11/.