Гігієна води
3. Тривалість купання в перший період загартовування – 3-4 хв., якщо вода залишається теплою. На день рекомендується 2-3 купання.
4. Якщо виник озноб, потрібно вийти з води, розтертися рушником, зробити кілька фізичних вправ, побігати.
5. Не можна купатися натще й раніше як через 1-1,5 год. після їди.
6. Після походу, інтенсивних фізичних занять і змагань входити у воду потрібно через 15-20 хв. відпочинку. Після купання розтираються рушником, виконують зігрівальні рухи, відпочивають в затінку і роблять масаж великих м’язів.
7. Водні процедури проводять безперервно.
8. При ослабленому здоров’ї водні процедури приймають лише після консультацій з лікарем.
Забезпеченість водою є важливим чинником створення санітарних умов життя, зокрема, запобігання інфекційним та іншим хворобам.У разі забруднення води вона може негативно впливати на здоров’я людей: викликати кишкові захворювання, дерматологічні, очні. Хімічні речовини у водоймах можуть також спричинювати хронічні інтоксикації, забрудненість радіоактивними відходами – спричинює променеві захворювання.
Кількість води, яка необхідна для потреб населення у містах становить – 160-200 л на одного мешканця; у великих містах – 300-400 л.
Гігієнічні вимоги до питної води і гігієнічна оцінка хімічного складу воду. Згідно встановленим гігієнічним нормам, питна вода повинна відповідати наступним вимогам.
1. Прозорість води є важливим показником її якості. В каламутній воді, міститься значна кількість механічних і хімічних домішок, створюються умови для виживання мікроорганізмів. Для плавальних басейнів прозорість води важлива й тим, що дозволяє тренерам і глядачам слідкувати за технікою плавання. Прозорість питної води повинна становити не менше 30 см. В природних басейнах прозорість повинна бути такою, щоб на глибині 4м було видно білий диск діаметром 20 см, а в штучних – діаметром 15 см на чорному фоні.
2. Питна вода не повинна мати кольору. Проте така вода зустрічається рідко. Як правило, вода має або жовтуватий відтінок (від солей заліза), або зеленуватий – від водоростей та ін. Така вода неприємна на смак, проте нешкідлива для здоров’я. Якщо ж колір виникає внаслідок забруднення води промисловими водами, то це є ознакою неякісної води.
3. Вода не повинна мати запаху, але, як правило, вона його має: болотистий і ґрунтовий (причина – цвітіння водойм, розкладення відмерлих рослин), рибний – забруднення тваринними відходами.
4. Вода повинна мати приємний смак. Не мати сторонніх присмаків, які можуть залежати від надлишку деяких мінеральних солей природного походження або від надходження у водойми хімічних речовин.
5. Найкращою температурою питної води вважають 7-12˚С. При більшій температурі вода не справляє освіжаючого впливу, а при температурі нижче 5˚С можуть виникнути простудні захворювання, особливо коли воду п’ють після тренування. Температура води має велике значення для загартування, купання та плавання.
6. Вода повинна мати постійний хімічний склад, не містити надлишку солей, бути вільною від отруто- та радіохімікатів, не містити патогенних мікроорганізмів.
Хімічний аналіз уточнює і доповнює дані досліджень фізичних властивостей і бактеріального складу води, які дозволяють зробити висновок про придатність її для вживання.
1. Сухий залишок. Загальна кількість мінеральних солей в 1 л профільтрованої води після випаровування повинно не перебільшувати 500-600 мг, якщо в неї більше 1000 мг, то вода вважається мінеральною. Великий сухий залишок, якщо він не обумовлений високим вмістом певних солей у ґрунті даної місцевості, може розглядатися як показник забрудненості водойм.