Гуморальний імунітет

У 1891 р. у статті Пауля Ерліха (Paul Ehrlich, 1854—1915) противомікробні речовини крові автор назвала терміном "антитіло" (по-німецькому antikorper), тому що бактерій у той час називали терміном "korper" — мікроскопічні тільця. Але П.Ерліха "відвідало" глибоке теоретичне прозріння. Незважаючи на те, що факти того часу свідчили, що в крові не контактували з мікробом тварини чи людини не визначаються антитіла проти даного мікроба, П.Ерліх якимсь образом усвідомив, що і до контакту з конкретним мікробом в организмі вже є антитіла у вигляді, які він назвав "бічними ланцюгами". Як ми тепер знаємо, це саме так, і "бічні ланцюги" Ерліха — це докладно вивчені в наш час рецептори лімфоцитів для антигенів. У 1908 р. П.Ерліху вручили Нобелівську премію за гуморальну теорію імунітету.

Гуморальні фактори протиінфекційного захисту людини являють собою різні білки, розчинні в крові і рідинах організму.

Вони можуть самі мати антимікробні властивості чи здатні активувати інші гуморальні і клітинні механізми проти інфекційного імунітету. До неспецифічних гуморальних факторів імунітету відносяться:

— циркулюючі в крові інтерферони — вони підвищують стійкість кліток до дії вірусів, перешкоджають з розмноженню в клітках;

— З-реактивний білок крові — утворить комплекси зі збудниками інфекції, викликаючи тим самим активізацію системи комплементу, а також деякі клітки імунної системи (фагоцити й ін.);

— білки системи комплементу — звичайно неактивні, але здобувають імунологічну активність під впливом інших факторів імунітету;

— лізоцим — фермент, що розчиняє клітинні стінки інфекційних мікроорганізмів;

— трансферін — перешкоджає розмноженню мікроорганізмів;

До специфічних факторів гуморального імунітету відносяться білки, виділювані клітками імунної системи при специфічній її активації (інтерлейкіни, специфічні антитіла різних класів і ін.)

Цілком розділити клітинний імунітет і гуморальний неможливо: в ініціації утворення антител беруть участь клітки, а в деяких реакціях клітинного імунітету важливу сполучну функцію виконують антитіла.

Гуморальна імунна відповідь (утворення антитіл) являє собою кульмінацію ряду клітинних і молекулярних взаємодій, що відбуваються у визначеній послідовності:

- T-клітки розпізнають антиген, представлений ним антигенпрезентирующими клетками, і в результаті переходять в активований стан;

- Tх-клітки ( хелперние T-лимфоцити ) взаємодіють з B-клітками, що презентують їм антигенні фрагменти;

- активовані B-лімфоцити проліферують і диференціюються в антитілоутворюючі клітки;

- починається синтез антитіл і від їхнього класу залежить характер наступної імунної відповіді.

Збудники бактеріальних чи вірусних захворювань у процесі своєї життєдіяльності в організмі хазяїна виявляються в тій чи іншій ситуації в позаклітинному середовищі. Перебування в рідинах організму може бути більш тривалим у випадку з позаклітинними патогенами чи більш коротким - при поразці хазяїна внутрішньоклітинними чи бактеріями вірусами, але воно обов'язково представлено.

При нормальному функціонуванні імунної системи патогени і їхні токсини, які опинилися поза клітками хазяїна, піддаються дії антител - ефекторних молекул, продукованих В-лимфоцитами.

В-лімфоцитами які відносять до гуморальної імунної відповіді, зв'язані з функціонуванням антитіл і формуванням клітинних і молекулярних механізмів ефекторної фази роботи В-системи імунітету.