Грип (Grippus)
Існують гіпотези, що пояснюють високу сприйнятливість чоло-віків-гомосексуалістів до ВІЛ. Згідно з однією з них алоімунізація гомосексуалістів спермою сприяє продукції проти сперматозоонів антитіл, які перехресно реагують з Т-лімфоцитами, негативно впли¬вають на їхню функціональну активність. Таким чином, вважає¬ться, що підвищена сприйнятливість до ВІЛ зумовлена і аутоімунними процесами. Крім того, сперма може сприяти розвитку імуно-супресії за рахунок активності трансглютамінази і дії поліамінів (спермін, спермазин). На чутливість до ВІЛ можуть також впли¬вати наркотики і лікарські засоби, які пригнічують імунітет.
В останні роки висунута гіпотеза, згідно з якою чутливість до ВІЛ генетично зумовлена. Це припущення зроблено на під¬ставі того, що у хворих на СНІД виявлено своєрідний розчинний імуносупресивний фактор, який продукується мононуклеарами периферичної крові. Вважають, що під впливом ВІЛ продукція цього фактора посилюється і це сприяє розвитку хвороби. Вивчен¬ня патогенезу СНІД триває.
У осіб, що померли від СНІД, виявляють множинні запальні вогнища майже в усіх внутрішніх органах. Характерно, що у хво¬рих на СНІД втрачається здатність до локалізації інфекційного процесу і до утворення гранульом. Спостерігається атиповість багатьох клітин, збільшення кількості незрілих лімфоретикулоци-тів. Виникають інші різноманітні зміни, що зумовлено особливос¬тями вторинних інфекцій або характером злоякісних новоутворень.
Клініка. СНІД, як і інші повільні інфекції, характеризується тривалим інкубаційним періодом — від 6 місяців до 5 років і більше та повільним розвитком хвороби. Існують різні форми ВІЛ-інфекції — від безсимптомних до дуже тяжких клінічних форм з нашару¬ванням вторинних інфекцій і злоякісних новоутворень.
Умовно можна виділити 4 стадії хвороби: 1) мононуклеозопо-дібний синдром — гостра інфекція; 2) генералізовану лімфоаденопатію; 3) пре-СНІД; 4) стадію розгорнутої клініки. Окремо слід виділити безсимптомну форму ВІЛ-інфекції, яку можна виявити лише за допомогою специфічних методів дослідження.
Початковий (продромальний) період СНІД триває протягом року, інколи довше.
Звичайно хвороба починається з гарячки, підвищеної пітли¬вості, загальної слабості. У значної частини хворих виникають прояви мононуклеозоподібного синдрому (поліаденопатія), який, на відміну від інших клінічних ознак хвороби, може розвинутись уже через 2—3 тижні після зараження. Починається гостро, гаряч¬ка триває 1—3 тижні, характерні різні форми ангіни, симетричне збільшення шийних, потиличних, пахвових і пахвинних лімфатич¬них вузлів (неболючі, рухомі, шкіра над ними не змінена). Збіль-шуються печінка і селезінка. Для мононуклеозоподібного синдрому нехарактерне зменшення кількості лімфоцитів у периферичній кро¬ві. Іноді початок хвороби може бути грипоподібним.
Хвороба поступово переходить у приховану стадію. Ознаки .мо¬нонуклеозоподібного синдрому зникають, залишається лише гене-ралізована лімфоаденопатія, яка зберігається тривалий час (про¬тягом місяців). Для генералізованої лімфоаденопатії властиве збільшення не менше двох груп лімфатичних вузлів. Найчастіше це пахвові, задньошийні, підщелепні, надключичні. Вони можуть значно збільшуватись, інколи утворюючи конгломерати, може ви¬никати болючість.
У початковому періоді СНІД можливі ураження шкіри (себо¬рейний дерматит, фолікуліт, псоріаз), нігтів, часто герпес порож¬нини рота, оперізуючий герпес.
Починається схуднення, яке ще не перевищує 10 % маси тіла. Для початкового періоду хвороби характерні також рецидивуючі респіраторні інфекції.Поступово хвороба прогресує, наступна стадія її — пре-СНІД. Термін «пре-СНІД» був запропонований Центром інфекційних хвороб США для позначення симптомокомплексу, що нагадує СНІД і поступово розвивається до повної клінічної картини хво¬роби. Термін застосовують для позначення перехідної стадії хво¬роби — від початкової до клінічно розгорнутої (умовно перехідний період). Для пре-СНІД характерні тривала переміжна гарячка, часто з підвищеннями у другій половині дня, значна пітливість з профузними нічними потами, різка загальна слабість. Втрата маси тіла в цьому періоді перевищує 10 %. Досить часто розви¬вається тяжкий тривалий виснажливий пронос, інтоксикація, іноді у калі можуть бути домішки слизу і крові. У багатьох хворих виникає кандидоз порожнити рота, що має тенденцію до поширен¬ня на стравохід з утворенням ерозій і виразок (езофагіт). Поси¬люється також герпетичне ураження порожнини рота, інколи стравоходу, трахеї, бронхів, часто виникає ураження статевих органів, ділянки відхідника. У цьому періоді можливий розвиток пневмоцистної пневмонії, хоч це більш характерно для розгорнутої картини СНІД.