Епідемічний паротит (parotitis epidemica)
На фоні ураження слинних залоз або й раніше може виникнути серозний менінгіт, рідше - менінгоенцефаліт (вони складають до 80 % всіх серозних менінгітів у дітей). Паротитний менінгіт проявляється різким підвищенням температури тіла, сильним головним болем, повторним блюванням, іноді - корчами, втратою свідомості, ригідністю м'язів потилиці, позитивними симптомами Керніга, Брудзинського. В лікворі лімфоцитарний плеоцитоз. При менінгоенцефаліті відзначаються сонливість, адинамія, клоніко-тонічні корчі, втрата свідомості, вогнищеві зміни - парези черепних нервів, кінцівок, застійні соски зорових нервів, пірамідні ознаки. Клінічно симптоми серозного менінгіту зникають через 10-12 днів, але зміни ліквору можуть зберігатись декілька тижнів.
До рідкісних клінічних форм належать паротитний гепатит, міокардит, геморагічний цистит, кон'юнктивіт, дакріоцистит, склерит, увеїт, тиреоїдит, артрит, запалення слухового і лицевого нервів.Захворювання у дорослих перебігає важче, ніж у дітей.
З ускладнень слід назвати цукровий діабет, хронічний панкреатит, атрофію яєчок, артрит. Після перенесеного менінгоенцефаліту бувають парези і паралічі кінцівок, глухота, вестибулярні розлади, сліпота.
Діагностика базується на типових клінічних даних про первинне негнійне ураження слинних залоз. При ізольованому ураженні підщелепних і під'язикових слинних залоз, а також менінгіті та панкреатиті без явного ушкодження слинних залоз слід спиратись на дані епіданамнезу. Допомагають уточнити діагноз дослідження парних сироваток у РЗК, РГГА (в тому числі при безсимптомних формах), а також внутрішньошкірна проба з паротитним алергеном. В аналізі крові визначаються лейкопенія, відносний лімфоцитоз, при ускладненому перебігу - лейкоцитоз із зсувом формули вліво, збільшена ШОЕ.
Диференціальний діагноз. При вторинному гнійному паротиті шкіра над залозою гіперемійована, пальпація болюча, з'являється флюктуація. При сіалоаденіті (слиннокам'яній хворобі) або пухлині слинних залоз процес однобічний, має тривалий перебіг і не супроводжується гарячкою; показані рентгенологічні методи дослідження. Припухлість при підщелепному чи шийному лімфаденіті локалізується не в ретромандибулярній ямці, а під кутом нижньої щелепи або в ділянці шиї, відзначаються окремі збільшені лімфовузли, які болючі при пальпації, іноді вузли нагноюються і тоді аналіз крові засвідчує лейкоцитоз, ШОЕ підвищена.
Збільшення слинної залози може нагадувати набряк шийної клітковини при токсичних формах дифтерії зіву; діагностувати її допомагають огляд зіву, фібринові плівки на мигдаликах, виявлення збудника; ретромандибулярна ямка вільна.
Туберкульозний менінгіт , на відміну від паротитного, характеризується наявністю продромальних явищ, поступовим початком, прогресуванням неврологічної симптоматики. Ліквор ксантохромний, відзначаються білково-клітинна дисоціація, знижений вміст цукру і хлоридів, при стоянні випадає ніжна фібринова сітка, можна виявити збудника. Слід враховувати також результати туберкулінових проб і дані рентгенологічного дослідження легень.
Ентеровірусні серозні менінгіти зустрічаються частіше влітку, характеризуються високою контагіозністю, масовістю захворювань, слинні залози не уражені.
Панкреатит слід диференціювати з апендицитом, холециститом та іншими гострими хірургічними захворюваннями черевної порожнини, орхіт при епідемічному паротиті - з орхітом туберкульозного, бруцельозного, гонорейного, травматичного походження, а також з водянкою оболонок яєчка.
Лікування. Хворих на епідемічний паротит лікують, як правило, вдома. Госпіталізація показана при важкому і ускладненому перебігу, а також за епідпоказаннями. Специфічних засобів терапії немає.
При ізольованому ураженні слинних залоз прополіскують порожнину рота 2 % розчином гідрокарбонату натрію, на залози місцево - сухе тепло, компреси, солюкс, УВЧ. При показаннях використовують анальгетики.
Хворий має перебувати на ліжковому режимі не менше ніж 10 днів. У чоловіків, які не дотримуються режиму протягом 1-го тижня, орхіт розвивається в 3 рази частіше. З метою запобігання панкреатиту обмежують вживання білого хліба, макаронів, жирів, грубої рослинної клітковини. При гострому панкреатиті призначають щадну дієту, спазмолітики, анальгетики, антигістамінні препарати, холод на живіт, інгібітори ферментів (трасилол, контрикал, амінокапронову кислоту).