Епідемічний паротит (parotitis epidemica)

• Епідеміологія

• Клініка

• Діагностика

• Диференціальний діагноз

• Лікування

• Профілактика та заходи в осередку

Епідемічний паротит (свинка) - гостра вірусна хвороба з групи інфекцій дихальних шляхів, яка характеризується ураженням слинних залоз та інших залозистих органів, а нерідко й нервової системи. Збудник - вірус із сімейства параміксовірусів.

Епідеміологія . Джерело інфекції - хвора людина (в тому числі зі стертою та безсимптомною формами хвороби), яка є заразною з останніх 2 днів інкубації до 9-го дня від початку клінічних проявів. Механізм передачі повітряно-крапельний, хоча не можна повністю виключити й зараження через інфіковані речі. Переважно хворіють діти, частіше - хлопчики. Захворюваність характеризується весняною сезонністю і періодичністю виникнення через кожні 3-5 років. Діти першого року життя, як правило, не хворіють, тому що мають пасивний імунітет від матері. Повторні захворювання спостерігаються рідко.

Клініка . Інкубаційний період триває 11-23 доби. Зрідка спостерігаються продромальні явища у вигляді розбитості, нездужання, болю у м'язах, головного болю, мерзлякуватості, розладу сну, зниження апетиту. Типова клінічна картина характеризується підвищенням температури тіла (від субфебрильної до 40 °С; гарячка триває 4-7 днів), інтоксикацією та ураженням слинних залоз. Захворювання перебігає в легкій, середньоважкій і важкій формах. Частіше вражаються навколовушні, рідше - підщелепні та під'язичні залози. Уражена слинна залоза збільшена, заповнює ретромандибулярну ямку (при паротиті), підщелепну ділянку (при субмаксиліті) або пальпується у вигляді щільного малоболючого інфільтрату під язиком (при сублінгвіті), болюча при пальпації, тістуватої консистенції. Ураження залоз може бути одно- і двобічним. Відзначаються сухість у роті, біль у вусі, що посилюється при жуванні, розмові. Біль особливо виражений спереду та позаду мочки вуха (симптом Філатова) і в ділянці соскоподібного відростка. Певне діагностичне значення має симптом Мурсона -гіперемія та інфільтрація слизової оболонки довкола отвору стенонової протоки. Шкіра над ураженою залозою стає напруженою, лискучою, але колір її не змінений, припухлість може поширитись на шию. Обличчя за рахунок припухлості привушних залоз набуває типової грушоподібної форми. Хвороба досягає максимального прояву протягом 3 днів.

Крім слинних залоз в процес часто втягуються статеві залози, підшлункова залоза, мозкові оболонки.

У хлопчиків і чоловіків (приблизно в 1/4-1/2 хворих) на 5-8-й день хвороби може розвинутись орхіт: значно збільшується в розмірах яєчко (одне, рідше обидва), з'являється сильний біль у калитці, який іррадіює у пахвинну ділянку і посилюється при ходьбі. При пальпації яєчко щільне, дуже болюче, калитка набрякла, гіперемійована. Орхіт супроводжується вираженою інтоксикацією- гарячкою, ознобом, головним болем, блюванням. Симптоми орхіту зберігаються 1-2 тиж. Може приєднатись орхоепідидиміт і тоді поряд зі збільшеним яєчком пальпується щільний, болючий і збільшений його придаток. У процес часто втягується простата.

У молодих жінок та дівчат у період статевого дозрівання розвиваються оофорит, бартолініт (болючість яєчників, свербіння і гіперемія великих статевих губ, біль у попереку і пахвинній ділянці), мастит, порушення менструального циклу. У вагітних паротит може призвести до інфікування плода та викидня.

У 50 % хворих уражується підшлункова залоза. Панкреатит може бути єдиним клінічним проявом хвороби. Хворі скаржаться на біль у епігастрії, лівому підребер'ї та в ділянці пупка, нерідко біль оперізуючий. Спостерігаються відраза до їжі, сухість у роті, нудота, блювання, гарячка, часом з ознобом. Пульс прискорений, артеріальний тиск знижений, може настати колапс. Живіт здутий, позитивні симптоми Мейо - Робсона, Воскресенського, френікус-симптом зліва. Іноді напружені м'язи живота. В сечі і крові виявляють збільшення активності альфа-амілази. Порушується інкреторна діяльність підшлункової залози. Симптоми панкреатиту зберігаються 5-7 днів.