Життя та діяльність Гамалії М.Ф.

Практика прививок в Одесі, поглиблені наукові пошуки Миколи Федоровича Гамалії і його співробітника доктора Я.Ю.Бардаха дали основу російським вченим повністю підтвердити принципи пастерівського методу.

“Я – писав Гамалія, - висунув сильні аргументи на користь пастерівського методу на основі досвіду одеської станції, а також привів знищуючу критику дослідів і статистичних викладань противників”.

М.Ф.Гамалія проявив велику мужність лікаря і ученого, поставивши досліди на собі. Це було в той час, коли вже ставало ясно, що необхідно застосовувати для тяжкоукушених людей і для тих, які пізно звертались за допомогою більш інтенсивну систему прививок.

В 1892 році, повернувшись в Росію, захистив докторську дисертацію (“Етіологію холери з точки зору експерементальної патології”).

З 1899 по 1908 р. був директором заснованого ним Бактеріологічного інституту в Одесі.

З 1912 по 1928 рік керував Віспоприваючим інститутом імені Дженнера в Санкт-Петербурзі. З 1930 по 1938 р. – науковий керівник Центрального інституту епідеміології і мікробіології в Москві.

З 1939 року – завідуючий лабораторією Інституту епідеміології і мікробіології (з 1949 р. – Інститут епідеміології і мікробіології ім. М.Ф.Гамалії).

Микола Федорович Гамалія – автор більше 300 робіт, значна частина яких, призначена проблемам сказу і холери. Їм представлений, так званий, інтенсивний метод прививок.

Вперше висунув положення про існування прихованих форм інфекції, уточнив значення строків щеплення антирабічної вакцини для ефективності дії.

В 1888 році Гамалія відкрив холероподібний пташиний вібріон і представив протихолерну вакцину. До 90-х років ХІХ ст. відносять його роботи по загальній патології, запаленню бектеріолізмом, вивчення феномена бактеріології. В 1894-1896 рр.

Гамалія описав явища так званого гетероморфізму бактерій, це відкриття перевершило сучасне вчення про L – форми.Займаючись розробкою питань епідеміології М.Ф.Гамалія вивчав роль корабельних щурів в поширенні хвороби і організував суцільну дератизацію під час спалаху епідемії в Одесі в 1902 році. За ініціативою М.Ф. Гамалії і за допомогою розробленого ним методу приготування віспової вакцини в 1918 році в Петрограді було введено всезагальне віспопрививання, потім прийняте по всій країні, згідно декрету від 10 квітня 1919 року, підписаного В.І.Леніним. в 1918-1919 рр. М.Ф.Гамалія вивчив методи приготування сипнотифозної вакцини.

В останні роки життя він розробив питання загальної імунології, вірусології, вивчав віспу, грип, інтенсивно опрацьовував проблему специфічного лікування туберкульозу.

В 1942 році ним представлений метод профілактики грипу шляхом обробки слизової оболонки носа препаратами олеїнової кислоти.

Ще в 1899 році Гамалія висловив думку про “невидимих мікробів”, як збудників раку. Вірусної теорії раку він дотримувався до кінця свого життя.

В 1910-1933 рр. М.Ф.Гамалія був редактором журналу “Гігієні і санітарія”, в 1939 році головою, а потім почесним головою Всесоюзного союзу мікробіологів, епідеміологів і інфекціоністів. Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапору.

Щодо свого світогляду, то Гамалія був послідовним матеріалістом.

Висновок

Чималий внесок у розвиток мікробіології зробили й українські вчені. Серед них почесне місце посідає Микола Гамалія. Микола Федорович Гамалія (1859-1949) – український мікробіолог і епідеміолог, почесний член Академії Наук (1940 р.), заслужений діяч науки (1934 р.), лауреат державної премії (1943 рік).