Загальне лікування хворих з хірургічною інфекцією
Ципрофлоксацини та тієнам за про¬тимікробною силою навіть переважають антибіотики. Вони ефективні прак¬тично за будь-якої хірургічної інфекції, зумовленої як грампозитивною, так і грамнегативною мікрофлорою, у тому числі бактероїдною.
Детоксикація організму здійс¬нюється багатьма засобами. Розпочи¬нати ії треба з найпростіших і найдос¬тупніших. Це насамперед призначен¬ня великої кількості рідини (за відсут¬ності протипоказань) та внутрішньо¬венне введення ізотонічних розчинів натрію хлориду чи натрію лактату або розчинів Рінгера—Локка, Гартмана, лактосолу тощо. У останніх, поряд із натрію хлоридом (6—8 г/л), є калію хлорид (0,2 — 0,3 г/л), кальцію хло¬рид (0,1—0,2 г/л), натрію гідрокарбо¬нат (немає в розчині Гартмана), на¬трію лактат — 3,1—3,3 г/л (його нема в розчинах Рінгера та Рінгера—Локка). У лактосолі є, крім того, ще й магнію хлорид. Ізотонічні розчини натрію хло¬риду (0,9 %) та лактосоя є офіційни¬ми, виготовляються на заводах мед¬препаратів, усі інші — виготовляють¬ся в аптеках.
Названі розчини зменшують інтокси¬кацію шляхом як розведення токсинів, так і підвищення їх виведення з органі¬зму з сечею.
Для багатьох хворих введення цих розчинів буває досить (поряд з місце¬вим втручанням і місцевими заходами) для ліквідації осередку інфекції та де¬токсикації організму. Але у деяких ви¬падках цих засобів дезінтоксикації, що діють шляхом простого розведен¬ня та компенсації гідроіонних по¬рушень, буває замало. Тому призначають засоби спеціальної інфузійно-трансфузійної терапії, а в низці ви¬падків, зокрема при загальній інфек¬ції, ще й інші заходи — штучний гемо¬діаліз (гемо- та лімфосорбцію тощо).
Серед спеціальних засобів для інфу-зійної дезінтоксикації, які зв'язують та виводять токсичні речовини з орга¬нізму, найбільше поширення мають препарати вінілових сполук — по-лівінілпіролідон, гемодез та полідез, а також перистон та неокомпенсан. У нас головним засобом цього раду є 6 % розчин низькомолекулярного полі-вінілпіролідону (неокомпенсан). Цей препарат діє шляхом зв'язування (ад¬сорбції) токсичних речовин у крово¬носному руслі та швидкого виведен¬ня їх з організму, головним чином, через нирки. Він виводиться з організ¬му протягом 4—9 год (М.Т. Терехов, 1979). Гемодез також сприяє деток¬сикації шляхом поліпшення мікроцир-куляції (усуває стаз еритроцитів) та ліквідації гіпоксії тканин. Вводять ге¬модез крапельне внутрішньовенне по 10 мл/кг маси тіла для дітей та 400 мл на одну інфузію для дорослих. Повторне вливання можливе не рані¬ше ніж через 12 год. Дія препарату розпочинається через 10—15 хв. Інший препарат — полідез — є низь¬комолекулярним розчином полівініло¬вого спирту. Застосовується 3 % роз¬чин полідезу в ізотонічному розчині (0,9 %) натрію хлориду в дозі 400— 800 мл на добу у тих самих випадках, що й гемодез.
Поряд із означеними розчинами з метою дезінтоксикації використовують і багато інших речовин, які не тільки зв'язують токсини, але й володіють іншими ефектами, зокрема гемоди-намічним, антитромботичним чи рео¬логічним. Їх призначають хворим, у яких інтоксикація поєднується з гіпо-протеїнемією, гіпотензією чи порушен¬ням коагуляції крові (тромбоемболіч-ним станом, агрегацією еритроцитів).
Серед цих препаратів широко відомі такі білкові препарати, як аль¬бумін (10—20 % розчин) та протеїн (10 % розчин), що вміщують до 80 % альбуміну та 20 % глобулінів. Вводять їх у дозах по 100 мл та 200—400 мл один раз на добу. Білкові препарати утворюють білкові комплекси з ток¬синами, зв'язують та утримують в су¬динах воду (1г альбушну утримує в судинах 20 мл води), підвищують ар¬теріальний тиск і фільтраційну здатність нирок. Це сприяє виведен¬ню токсинів.
При інфекціях, що супроводжу¬ються гіперкоагуляцією та порушен¬ням мікроциркуляції, які загрожують тромбоемболією, високоефективним є реополіглюкін —^ низькомолекуляр¬ний поліглюкін. Його вводять у дозі 400 мл на добу, ефект зберігається протягом 8 год. Для лікування таких хворих використовують також інші ан¬тикоагулянти (гепарин) та дезагреган-ти (ацетилсаліцилова кислота).Для дезінтоксикації та знищення мікробів застосовують також білкові імунні препарати гаммаглобулін, ан-тистафілококову плазму. Ці препара¬ти, що вміщують антитіла проти відповідних мікроорганізмів та їх ан¬тигенів, зв'язують їх у комплекси ан¬тиген — антитіло і нейтралізують, де¬зактивують. Вони особливо ефективні при гіпогаммаглобулінемії.
Високими дезінтоксикаційними властивостями володіють також осмо¬тичні діуретичні засоби, до яких на¬лежать багатоатомні спирти — манні-тол та сорбітол. Це шестиатомні спир¬ти, які вводять внутрішньовенне в 10—20 % (маннітол) і 20 % (сорбі¬тол) розчинах у дозах 1—2 г сухої ре¬човини на 1 кг маси тіла. Вони почи¬нають діяти через 15 хв, а максималь¬не сечовиділення спостерії'ається че¬рез 2 год. Більша частина препаратів виводиться протягом доби (до 80 %) нирками, інші ж використовуються організмом як енергетичні речовини. Ці препарати призначають переважно при гострій нирковій недостатності.
У разі винятково тяжкої інфекцій¬ної інтоксикації, як це буває при сеп¬сисі, застосовують штучний гемоді¬аліз, перитонеальний діаліз, гемо- та лімфосорбцію, ультрафіолетове та лазерне опромінення крові і навіть підключення ксеноселезінки чи печі¬нки, переважно свинячої. Треба па¬м'ятати, що детоксикація організ¬му — поняття дуже широке і не може бути зведене лише до застосування на¬званих вище препаратів та заходів. Пе¬релічені інфузійні засоби спрямовані головним чином на наслідок інфекції, тобто продукт її. Детоксикаційним ефектом володіють і всі ті засоби, які безпосередньо діють на збудників інфекції (антибіотики та хіміопрепа¬рати) або коригують функції організ¬му, обмін речовин, без нормалізації яких процеси детоксикації не можуть відбуватись повноцінно. Тому поряд із спеціальними, цілеспрямованими засобами не менш важливими в ліку¬ванні хворих з інфекцією є всі інші загальні заходи для лікування хірургі¬чної інфекції. Зокрема, призначають симптоматичні препарати (серцево-су¬динні, аналгетики, седативні та ін.), імунокоректори та імуностимулятори (тактивін, тімалін, тимоген та ін.), анаболічні гормони та препарати (ан-дростерон, неробол, ретаболіл, солкосерил-розчин тощо), інгібітори протеолізу та простагландинів тощо.