Застосування тербінафіну (тербізилу) в лікуванні оніхомікозу
На підставі анамнестичних даних з дослідження вилучено хворих із тяжкими формами хвороб печінки та нирок, з іншими тяжкими захворюваннями, а також жінок у період вагітності та лактації.
Після лікування повторно проведено лабораторні дослідження з метою виявлення змін показників, зумовлених застосуванням препарату. До початку терапії і під час останнього контролю пацієнти заповнили анкету про якість життя. Зміни в кількості балів оцінили за допомогою статистичного аналізу.
У ході контрольних обстежень для реєстрації стану хворих оцінювали за чотирибальною шкалою такі клінічні симптоми: ступінь ламкості нігтів, зміну кольору, лізис і дистрофію. За цими даними характеризували клінічне поліпшення. Результат лікування оцінювали на підставі зміни клінічного та мікологічного стану, спостерігаючи за “цільовим нігтем”, що був обраний на початку експерименту. Статистичний аналіз результатів дослідження проводив фахівець-статистик, уповноважений фармацевтичним заводом.
Результати та їх обговоренняЗгідно з протоколом з 97 хворих 91 завершив дослідження. Через порушення домовленості про співпрацю вибули 5 осіб, внаслідок виникнення побічних реакцій — 1 пацієнт.
На підставі ретельних спостережень за мікологічним станом визначали ступінь мікологічного видужання. Динаміку результатів посіву наведено в таблиці 2. Ступінь мікологічного видужання виявився дуже високим — 84,6 %.
Спектр патогенних збудників відображено в таблиці 3. Домінантним збудником є антропофільний дерматофіт Тrісhорhуtоn rubrum.
На підставі виразності клінічних симптомів визначали ступінь ураження “цільового нігтя” до початку лікування і під час контрольних візитів. До початку дослідження у 48 хворих (52,8 %) відзначали ураження 60–80 % поверхні “цільового нігтя”, менш як 20 % поверхні було уражено тільки у 7 пацієнтів (7,7 %). Клінічне видужання визначали на підставі середніх балів клінічних симптомів. Статистичний аналіз параметрів засвідчив, що значно знизилися всі клінічні показники за час від початку лікування і до кінця періоду спостереження (p < 0,001). Середні для всієї групи хворих дані подано в таблиці 4.З-поміж усіх учасників дослідження лише в 16 хворих спостерігали побічні реакції (загалом 26 випадків), а саме (у послідовності відповідно до частоти їхнього виявлення): гастроінтестинальні скарги, головний біль, мігрень, порушення відчуття смаку, інші симптоми. У 19 випадках скарги хворих не були значними, а 7 досліджуваних оцінили симптоми як тяжкі. Через наявність побічних реакцій лікування довелося припинити в одному випадку. На думку лікарів, у 18 випадках (69 %) зв’язку побічних симптомів і явищ з проведеним лікуванням не було, в одному такий зв’язок був вірогідним. В останньому разі явище порушення відчуття смаку виявилося оборотним. Контрольні лабораторні дослідження істотних відхилень не виявили.
Статистичний аналіз анкет засвідчив істотне поліпшення якості життя на момент завершення лікування. Загальна кількість балів і показники, що стосуються мікозу нігтів рук і мікозу нігтів ніг, змінилися на краще статистично значущо (p < 0,001).За результатами дослідження, клінічно видужали 36 пацієнтів, стан поліпшився у 45, залишився без змін у 8, “цільовий ніготь” погіршився у 2-х хворих. Клінічний і мікологічний стан на кінець 3-го місяця після завершення лікування узагальнено в таблиці 5.
Висновки
Тербінафін є специфічним і селективним блокатором ферменту епоксидази, блокуючи тим самим біосинтез ергостерину гриба. Ергостерин — основна складова мембрани клітини гриба, так само як холестерин — основна складова мембрани клітини ссавців. Останні здатні забезпечувати його надходження з їжею і тому меншою мірою залежать від біосинтезу стерину, ніж гриби. Крім того, фермент скваланепоксидаза ссавців менш чутливий до блокування тербінафіном, ніж ферментна система грибів. Тербінафін, на відміну від похідних азолу, незначно обмежує функцію цитохрому Р450 (CYP) і не взаємодіє зі стероїдними гормонами організму хворого. Завдяки цій властивості потенціал його медикаментозної взаємодії дуже низький. Перорально прийнятий тербінафін на 70–80 % абсорбується зі шлунково-кишкового тракту. Їжа істотно не впливає на біодоступність препарату. Він стійко нагромаджується у шкірі та нігтьових пластинках [3]. Зазначені властивості тербінафіну, а також його унікальна фунгіцидна дія на дерматофіти забезпечують ефективність і добру переносимість системного лікування препаратом. У цьому дослідженні віковий склад хворих, які одержували лікування, відповідав відомим епідеміологічним даним [4, 6, 7], а серед висіяних патогенних збудників домінував дерматофіт Trichophyton rubrum, що відповідає вітчизняним оцінкам [1].