Збудник сифілісу (патогенез, імунітет)

Папули на руках та підошвах спон¬танно зникають. У нелікованих хворих вони можуть бути протягом 3 років. Вторинний сифіліс дуже заразний. У крові, виділеннях у цей період міс¬титься велика кількість трепонем.

Третинний період, чи третинний сифіліс, частіше розвивається за вто¬ринним, рідше через кілька років (іноді через десятки років) після ньо¬го. Він спостерігається у нелікованих чи недостатньо лікованих хворих.Морфологічним субстратом його є утворення так званої гуми, переваж¬но поодинокої, рідше — численних, у різних органах та тканинах. Гума є проліферативно-некротичною фор¬мою обмеженого запалення, не¬стійкою гранульомою, зумовленою первинною спірохетемією. Утво¬рюється переважно у внутрішніх орга¬нах, зокрема в серці та великих арте¬ріях, ЦНС, печінці, рідше — в леге¬нях, яєчку та нирках. Рідше гуми роз¬виваються в м'язах, кістках, суглобах, на шкірі та слизовій оболонці. Вони можуть утворюватись у будь-яких ділян¬ках тулуба. Мікроскопічне структура гуми включає периваскулярну про-ліферацію строми органів, лімфоци-тарну та плазмоцитарну інфільтрацію, фібробласти, атрофію спеціалізованої тканини, облітерацію судин, насам¬перед артерій. Останнє зумовлює де-генеративно-некротичний процес у гумі та її розпад з утворенням великих дефектів у органах чи виразок у по¬верхневих тканинах.

Епітеліоідні клітини та клітини Лангганса в гумі бувають рідко, прак¬тично їх немає, що відрізняє гуму від туберкульозних гранульом. Макро¬скопічне гума має гумову (гутаперче-ву) щільність, сіро-жовтуватий колір, не просвічується.

Сифілітичні гуми рідко розсмокту¬ються без розпаду та утворення вира¬зок. На місці їх залишаються грубі, втягнуті деформівні шрами.

Некроз та розпад гум, що спосте¬рігається у основної маси хворих, призводить до необоротних змін сер¬цево-судинної, центральної нервової та м'язово-скелетної систем. У одно¬го з 13 нелікованих пацієнтів це обу¬мовлює серцево-судинні захворюван¬ня, у одного з 25 — каліцтво (параліч), у одного з 44 — необоротні пошкод¬ження ЦНС, у одного з 200 — сліпо¬ту (Н.М. Sommers, 1980).

Розпад поверхневих гум спричи¬нює утворення глибоких виразок, які часто проникають через всю товщу м'яких тканин та кісток, і в останніх утворюються отвори, спот¬ворюючи зовнішність хворого, на¬приклад, зяяння носа у разі руйну¬вання кісток носа, порушуючи функ¬ції органів та тканин та загрожуючи ускладненнями гострої гнійної інфекції.

Сифілітичні виразки мають обру¬бані краї, неначе пробиті, жовтува¬то-сіре, кольору старого сала, дно.

У третинному періоді сифілісу уражаються як плоскі (кістки лице¬вого скелета, черепа, ключиці), так і довгасті трубчасті кістки (гомілки, плеча тощо), що виявляється періо-ститом, оститом, а також остеомі¬єлітом. Сифілітичний періостит суп¬роводжується значною остеобластич-ною періостальною реакцією локаль¬но обмеженого типу з утворенням болісних вузлів окістя та деформа¬цією кісток, а остит — осередковою деструкцією кістки з утворенням невеликих секвестрів та значним роз¬ростанням окістя.

Сифілітичний остеомієліт, поряд з осередковим некрозом та секвестра¬цією кістки, супроводжується різкою остеобластичною реакцією окістя, яка часто призводить до ліквідації кістко-вомозкової порожнини, її осифікації та кальцинації, внаслідок чого кістка, наприклад, гомілки, набуває вигля¬ду щільного деформованого утворен¬ня — ебурнеація кістки, або ж сло¬нова кістка.

Безболісні сифілітичні вузли навко¬ло великих суглобів — колінного, ліктьового тощо, утворюються за ра¬хунок фіброзу підшкірної основи.

Клінічно третинний сифіліс кісток виявляється нічним болем у кістках та незначними порушеннями функції кінцівок за значних морфологічних змін у кістках. Неадекватність пору¬шень функції структурним порушен¬ням кісток пояснюється зниженням больової чутливості у хворих через ураження нервової системи.

При природженому сифілісі ура¬ження кісток має характер дефор¬мації та ебурнеації. Найчастіше воно локалізується в кістках лицевого ске¬лета та гомілках, які стають шабле-подібними.

3. Лікування сифілісу

Лікування сифілісу специфічне; антибіотики, зокрема препарати гру¬пи пеніциліну. Ранні форми сифілісу, первинний та вторинний, потрібно диференціювати з банальними виразка¬ми, лімфаденітом, простими кондило¬мами навколо анального отвору, з іншими поверхневими запальними і дистрофічними процесами. Деструк¬тивні зміни в кістках лікують пластич¬но-хірургічним та ортопедичним шля¬хом.