Імунітет до інфекційних захворювань

Усі захисні властивості організму можна умовно поділити на специфічні й неспецифічні. До специфічних властивостей належать спадковий імунітет, бар'єрна функція шкіри і слизо-вих оболонок, видільна функція нирок, температурна реакція тощо. Специфічні захисні механізми базуються на вибіркових хімічних реакціях — імунних відповідях, які виробляються у певній послідовності і приводять до розвитку набутого імунітету.

Імунітет — несприятливість організмів до інфекційних агентів, яким властива генетична гетерогенність. Розрізняють такі форми імунітету:

Антибактеріальний — у крові і лімфоїдно-макрофагоцитальній системі людини збудник захворювання (бактерія) зазнає дії клітинних і гуморальних факторів.

Противірусний — виробництво інтерферону, інгібіторів, підвищення температури, прискорення обміну речовин, фаго¬цитоз, напрацювання антитіл.

Антитоксичний — знешкодження екзотоксинів антитокси¬нами.

Протипухлинний — супроводжується накопиченням спе¬ціальних клітин — фагоцитів, сенсибілізованих проти пухлинних клітин і здатних до їх руйнування.

Протипаразитарний — підвищення активності фагоцитів, які поглинають дрібних паразитів. Крупні паразити іммобі¬лізуються г, тканинах у спільній дії багатьох клітин.

Трансплантаційний — відторгнення трансплантатів. Під час пересадки якогось органа навколо нього виникає скуп¬чення клітин-лімфоцитів і макрофагів, які атакують його. Тому донор і реципієнт повинні завжди бути імунологічне сумісні.

Перелічені форми імунітету забезпечуються такими загаль¬ними видами реакції організму:

• фагоцитоз — активне поглинання й перетравлення мікроор¬ганізмів, що потрапили до нього;

• піноцитоз — поглинання клітиною різних речовин, що потребують видалення з організму;

• ендоцитоз — адсорбція на поверхню клітин речовин з подальшим їх видаленням з організму.

Розрізняють також спадковий і набутий імунітет.

Механізм дії спадкового імунітету проти інфекційних захворювань ґрунтується на відсутності в клітинах організму рецепторів, субстратів, необхідних збуднику для проникнення всередину клітини, наявності речовин, що блокують репро¬дукцію патогенних агентів, здатності синтезувати різні інгібітори у відповідь на проникнення хвороботворних мікро¬організмів. Так, завдяки синтезу в організмі неспецифічного імунного білка інтерферону людина несхильна до багатьох хвороб, на які хворіють тварини (куряча холера, чума великої рогатої худоби тощо).

Набутий імунітет — це імунітет, що розвинувся індивіду¬ально впродовж життя людини. Розрізняють кілька видів набутого імунітету (див. схему 5).

Під час зараження людини разом зі збудником інфекції в ор¬ганізм потрапляють його антигени. Антигени являють собою специфічні органічні речовини, які спричинюють в організмі імунологічні реакції, як то: 1) утворення антитіл; 2) взаємодія з відповідними антитілами.

Антитіла — складні речовини білкової природи, які утворюються клітинами лімфатичної системи у відповідь на потрапляння в організм антигенів. Антитіла вступають у взаємодію з антигенами, знешкоджуючи інфекцію.