Інгаляційна терапія. Поняття про аерозолі. Механізми дії

1. Інгаляційна терапія: поняття, функції та переваги

Інгаляційна терапія - метод лікування, заснований на проникненні лікарських речовин у виді аерозоля в дихальні шляхи людини за допомогою приладів, називаних інгаляторами (небулайзерами). При цьому не порушується цілісність тканин, практично відсутні побічні ефекти і досягається максимальна ефективність при найменших витратах.

Аерозоль - це дрібні частки, зважені в газоподібному середовищі. Аерозолі поділяють по розмірах часток на високодисперсні, середньодесперсні і низкодисперсні. Аерозольні частки розміром більш 5 мкм осідають у ротовій порожнині й у верхніх дихальних шляхах. Частки розміром від 1 до 5 мкм осідають у нижніх дихальних шляхах, а частки діаметром менш 1 мкм вільно видихаються назад.

Інгаляційна терапія застосовується для лікування і профілактики захворювань органів дихання, таких як гострі респіраторні захворювання, хронічні захворювання дихальних шляхів, бронхіальна астма, бронхіти, фарингіти й ін.

Переваги інгаляційної терапії:

можливість безпосереднього і швидкого впливу на зону запалення в слизуватих оболонках;

значно більш дешевий спосіб домогтися швидкого зм'якшення симптомів захворювання і наступного видужання;

речовина, яка використовується в інгаляції, практично не всмоктується в кров і не робить побічних дій на інші органи і системи, як це буває при прийомі таблеток чи ін'єкціях;

можливість використання високих доз препарату з одержанням швидкого позитивного ефекту;

можливість застосування дітям, людям похилого віку й ослаблених хворих;

процедури не вимагають глибокого подиху і точної координації рухів.

Застосування лікарських препаратів залежить від того, які захворювання необхідно лікувати. Небулайзер (пристрій для інгаляцій) дозволяє вводити високі дози лікарських речовин у чистому виді, без домішок, такі як бронходилятатори, антибіотики, антисептики, стероїди, муколітики, фітозбори і мінеральні води.

Інгалятори знайшли широке застосування в пульмонології, фтизіатрії, інтенсивній терапії, ориноларингологіх й аллергології. У випадках, коли зоною впливу препарату є дрібні бронхи, а ліки мають форму сольового розчину, більш кращим є вибір ультразвукових небулайзерів. Вони необхідні також при одержанні індукованого мокротиння в лікувальних і діагностичних цілях. В інших випадках досить застосування компресорних небулайзерів.

Захворювання легень, зокрема бронхіт, бронхіальна астма і туберкульоз легень, виходять на одне з перших місць у структурі захворюваності. Серед невідкладних заходів щодо профілактики і лікування цих захворювань і дихальної реабілітації хворих важливе місце займає респіраторна терапія, основу якої складають інгаляції аерозолей лікарських препаратів. У залежності від локалізації вогнища запалення, клінічної картини захворювання, типу збудника лікар вибирає спосіб лікування і шлях введення лік. Останнім часом при лікуванні захворювань дихальних шляхів широко поширені лікарські форми для місцевого впливу у виді інгаляцій аерозолей.

Перевага інгаляційної терапії перед іншими методами полягає в більш швидкому усмоктуванні лікарських препаратів, збільшенні активної поверхні лікарської речовини, депонуванні його в підслизитому шарі (багатому кровоносними і лімфатичними судинами), створенні високих концентрацій лікарських речовин безпосередньо у вогнищі ураження. Крім того, минаючи печінку, лікарські речовини в незміненому виді діють при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і легень більш ефективно, ніж при їх пероральному застосуванні.

2. Поняття про аерозолі,