Кишкова інфекція , сальмонельоз
Кишкова інфекція (коліентерит, ешерихіоз)
До коліінфекції належать гострі кишкові захворювання у дітей раннього віку, які спричинюються ентеропатогенними штамами кишкової палички і характеризуються загальною інтоксикацією та зневодненням ,на фоні стійких диспепсичних розладів у вигляді блювання та проносу.
Етіологія. Збудниками кишкової інфекції е ентеропато• генні штами кишкової палички (ешерихії). Вони стійкі у навколишньому середовищі Є багато серологічних типів ешерихій. Серед них домінують серотипи О-111, О-55, О-124, «Крим» та ін.
Епідеміологія. Джерелом інфекції е хворий та бактеріоносій.
Коліінфекція — типова кишкова фекально-оральна інфекція. і Певне значення має контактний та харчовий шляхи передавання Інфекції. На коліінфекцію хворіють діти до двох років, переважно на першому році життя. При значному інфікуванні через їжу люди всіх вікових груп можуть захворіти на ешерихіоз, який за перебігом нагадує харчову токсикоінфекцію.
Патогенез. Ешерихії проникають в організм через рот, швидко розмножуються в тонкій кишці. Токсини ешерихій всмоктуються у кров, спричинюють явища загальної інтоксикації, І посилюють секреторну активність епітелію тонкої кишки Це при-і зводить до виділення у просвіт кишок великої кількості води, солеи натрію, калію, до зниження зворотного всмоктування. Порушуються процеси травлення. Розвиваються явища кишкового токсикозу із зневодненням, у тяжких випадках — розлад гемодинаміки.
Клініка. Інкубаційний період становить 2—6 днів, найчастіше— 1—2 дні, але може тривати лише кілька годин. Початок хвороби, як правило, гострий. Порушується загальний стан, з'являються пронос, блювання. Підвищується температура тіла. Для колинфекції характерний такий диспепсичний синдром: випорожнення часті (5-15 разів), в окремих випадках —до 20-25 разів на добу, рідкі, водянисті, оранжевого або зеленувато-оранжевого кольору, містять слиз. Нечасте, але тривале блювання. Розвиваються симптоми зневоднення, гемодинамічні розлади. Спостерігається втрата маси тіла. Ці симптоми є тривалими. Поряд з тяжкими бувають легкі, стерті та абортивні форми коліінфекції.
Ускладнення. Найчастіше спостерігаються пневмонія, отит, гнійні ураження шкіри та підшкірної основи, пієлонефрит та ін.
Прогноз коліінфекції значно погіршується, якщо приєднується стафілококова інфекція. При цьому значно посилюються диспепсичні розлади, виникають вторинні септичні вогнища, розвивається дистрофізація.
Діагноз. Ставлячи діагноз коліінфекції, слід враховувати вік дитини, клініко-епідеміологічні дані та результати бактеріологічного дослідження випорожнень. У посівах випорожнень у переважної більшості хворих виділяють майже чисту культуру патогенних серотипів кишкової палички, які можна виділити також із блювотних мас, а у деяких хворих — навіть із слизу носоглотки. Після смерті збудник виділяють з вмісту просвіту кишок, а в окремих випадках — із тканин та крові. Для експрес-діагностики застосовують люмінесцентні сироватки. У копрограмі під час гострого періоду є слиз, нейтральний жир, іноді — помірна кількість лейкоцитів.
Лікування хворих на коліінфекцію проводять з урахуванням тяжкості, фази хвороби, фонових та супровідних захворювань, віку хворого. Потрібні регідратаційна та дієтотерапія, антибактеріальні, стимулюючі, симптоматичні засоби. Комплексне лікувавня коліінфекції подібне до лікування інших кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз тощо) у дітей раннього віку, що висвітлено у відповідних розділах підручника.
Профілактика. Основне значення має дотримання санітарно-гігієнічних правил, раннє виявлення хворих. Усіх дітей з дисфункцією кишок треба ізолювати та провести бактеріологічне дослідження їхніх випорожнень з метою виявлення патогенної кишкової палички. Хворих, а також тих, у кого підозрюють коліінфекцію, госпіталізують. З лікарні реконвалесцентів коліінфекції виписують після клінічного видужання та негативного результату бактеріологічного дослідження випорожнень на патогенні серотипи ешерихій.
Сальмонельоз
Сальмонельоз— гостра інфекційна хвороба, яка зумовлюється численними серотипами бактерій роду сальмонел і характеризується переважним ураженням травного каналу.