Клімактеричний синдром

Визначення. Клімактерії– фізіологічний період у житті жінки, протягом якого на фоні вікових змін в організмі домінують інволюційні процеси в репродуктивній системі, що характеризуються припиненням спочатку генеративної, а потім і менструальної функції. Виділяють дві основні фази клімактеричного періоду: пременопаузу і постменопаузу, які розділені менопаузою – основним клімактеричним феноменом.

Пременопауза – початковий період зниження функції яйників; він характеризується збільшенням частоти ановуляторних циклів, зміною тривалості менструального циклу і кількості крові, що втрачається під час менструації.

Менопауза – період, коли відмічається остання маткова кровотеча, обумовлена гормональною функцією яйників.

Постменопауза – період від останньої менструації до повного або майже повного припинення функції яйників. Тривалість пост менопаузи складає біля 6-8 років.

Клімакс.

Клімактеричний стан в МКХ Х перегляду знадяться в рубриці N95.1

Van Keep і H. Prill (1975) розрізняють 4 типи реакції жінки на менопаузу.

1. Пасивна реакція (15-20% жінок) – прийняття клімактерія як неминучого явища.

2. Невротична реакція (8-15%) – при цьому типі реакції часто виникають нейропсихічні симптоми.

3. Гіперреактивна реакція (5-10% жінок) – неприйняття жінками змін, що проходять в її організмі. Вони намагаються “блокувати” виниклі симптоми, фіксуючи увагу на громадському житті, роботі, моді. Такі жінки залишають свої емоції при собі, критично відносяться до скарг ровесниць.

4. Адекватні реакції (60-70% жінок) – жінки, що порівнююче добре пристосовуються до гормональних і соціальних змін.

Прийнято розрізняти ранню і пізню менопаузу. Припинення менструації у жінок у віці 40-45 років розцінюють як ранню менопаузу, яка являється пограничним фізіологічним станом в організмі. Нижньою границею раннього клімактерія вважають вік 38-39 років. Припинення менструації у жінок старше 50-55 років вважають пізньою менопаузою.

Клімактеричний синдром – це своєрідний симптомокомплекс, що ускладнює фізіологічний перебіг клімактеричного періоду. Він характеризується нейропсихічними, вазомоторними і обмінно-ендокринними порушеннями, що виникають на фоні вікових змін, в організмі.

Клінічна картина клімактеричного синдрому (КС). Клінічна картина залежить від ступеня важкості КС. Для встановлення ступені тяжкості КС визначають менопаузальний індекс Купермана в модифікації Уварової. Для визначення менопаузального індекса і отже, важкості перебігу КС попередньо уточнюють, до якої групи порушень відносяться ті, або інші його прояви. Таких груп три.

І група – нейровегетативні порушення (підвищення АТ, головний біль, вестибулопатії, приступи тахікардії, погана переносимість високої температури, озноб, почуття оніміння, повзання “мурашок”, змінений дермографізм, сухість шкіри, порушення сну, “приливи” жару, симпатикоадреналові кризи);

ІІ група – обмінно-ендокринні порушення (ожиріння, зміна функції щитовидної залози, цукровий діабет, дисгормональна гіперплазія молочних залоз, болі в м'язах і суглобах, атрофія статевих органів, остеопороз);

ІІІ група – психоемоційні порушення (зниження працездатності, втомлюваність, розсіяність, погіршення пам'яті, подразливість, плаксивість, порушення апетиту, переважання поганого настрою);

Потім кожний симптом оцінюють за ступенем вираженості від нуля до трьох балів і число балів в кожній групі сумують – отримують менопаузальний індекс. Для нейровегетативних порушень значення менопаузального індексу до 10 балів означає відсутність проявів КС, 11-20 балів – легкий ступінь, 21-30 балів – середню, 31 і більше балів – важку ступінь вираженості.