Компоненти та препарати крові
Фібринолізин часто вводять разом із тромболітичними препаратами — стрептазою, стрептокіназою, стреп-тодеказою, урокіназою.
Тромбоцитарна маса складається із суспензії 60—70 % тромбоцитів у 40 мл плазми. Для гемостазу потрібно 5—6 донорських доз. Переливання тромбоцитарної маси повинно прово¬дитися одразу після заготівлі її, бо збе¬рігатися вона не може.
Тромбоцити відіграють певну роль у процесі згортання крові. Під час до¬тику до сторонньої поверхні вони роз¬падаються, виділяючи речовини, які містяться в пластинках і прискорюють перетворення фібриногену на фібрин.
Використовують тромбоцитарну масу при кровотечах, зумовлених де¬фіцитом тромбоцитів (менше за 20 000 • lO''/л). Вона показана також хворим з крововтратою після масивних переливань консервованої крові. Поза-як тромбоцитарна маса має певну кількість еритроцитів, бажано підбирати донорську кров за системою АБО.
Кріопреципітат містить не менше 200 ОД антигемофільного глобуліну (VIII фактор згортання крові) у одній дозі, фібриноген і невелику кількість інших білків, у тому числі й фібрино-стабілізуючий фактор (XIII фактор). Виготовляють з одної донорської дози. Препарат використовують для лікування і профілактики кровотеч у хворих на гемофілію, а також у разі кровотеч іншої етіології, де спостері¬гається зменшення в крові кількості VIII і XIII факторів згортання крові.
Гемостатична губка. Застосовують місцеве, як кровоспинний препарат. Виготовляють з плазми крові і випус¬кають у висушеному вигляді.
Тромбів — ефективний місцевий кровоспинний засіб, який застосовують пщ час капілярної кровотечі і при інших станах, що супроводжуються дрібними геморагіями, при оперативних втручан¬нях на паренхіматозних органах.Лейкоцитарна маса — компонент крові, який містить багато білих клітин периферичної крові з домішкою тром¬боцитів, еритроцитів, плазми. Одер¬жати лейкоцитарну масу можна шля¬хом відстоювання крові або цитафе-рез^у. При цьому беруть кров від доно¬ра, й диференційовано центрифугу¬ють, забирають необхідні компоненти (лейкоцити, тромбоцити), а решту складників уводять назад донорові.
Випускають лейкоцитарну масу у флаконах по 50 мл. У цій кількості міститься одна доза лейкоцитарної маси (відповідає кількості лейкоцитів у 500 мл крові). Під час переливання треба враховувати групову належність крові донора і реципієнта. Зберіга¬ють лейкоцитарну масу не довше однієї доби. Частіше ії використову¬ють як компонент протиінфекційної терапії. Механізм лікувальної дії по¬
лягає в тому, що разом із лейкоцитар¬ною масою в організм реципієнта вво¬дять дефіцитні функціонально по¬вноцінні нейтрофільні гранулоцити, які є основним клітинним фактором протимікробного захисту.
Переливають лейкоцитарну масу курсами з інтервалом 2—3 доби.
Імунологічні препарати за механіз¬мом дії діляться на дві групи: неспе¬цифічні (неспецифічний у-глобулін, поліглобулін) та специфічні. Неспе¬цифічні містять широкий набір антитіл проти збудників різних вірусних і бак¬теріальних інфекцій. Їх застосовують для пасивної імунізації проти таких захворювань, як стрептококова інфек¬ція, грип, низка дитячих інфекцій. Виготовляють із донорської і плацен¬тарної плазми (сироватки).
Сьогодні великого значення нада¬ють одержанню імуноглобулінів спря¬мованої дії. Їх лікувальна і профілак¬тична дія спрямована на боротьбу з певною інфекцією. Цього досягають шляхом активної імунізації донорів відповідним антигеном, одержання імунної плазми і виділення імуногло-булінової фракції. Одержаний препа¬рат імуноглобуліну має високу спе¬цифічну активність проти збудника інфекційного захворювання, антиген якого був використаний для імуні¬зації. Серед таких препаратів широко застосовують антистафілококовий Y-глобулін, антистафілококовий по¬ліглобулін, протиправцевий, антире-зус (D), антигепатитний, протисказо-вии імуноглобуліни.
Імунологічні препарати спрямова¬ної дії виготовляють з плазми з висо¬кими показниками титру відповідних антитіл, плазми реконвалесцентів і плазми донорів, які були активно іму¬нізовані відповідними антигенами.
Всі імунологічні препарати випус¬каються у ампулах по 1—1,5—3 мл і зберігаються у холодильнику за тем¬ператури 2—10 °С. Строк зберіган¬ня — до З років. Вводять внутрішньо-м'язово.