Компоненти та препарати крові
За останні десятиріччя служба пе¬реливання крові досягла значних успіхів. Навряд чи хтось заперечує велике значення гемотрансфузії для лікування цілої низки захворювань. Але практика свідчить, що хворий, навіть за великої крововтрати, не по¬требує переливання цільної крові. Можна задовольнитися переливан¬ням її препаратів. Так, хворому в стані шоку вводять свіжозамороже-ну і нативну плазму, у разі великих крововтрат — еритроцитарну масу тощо.
Завдяки успіхам у галузях хімії, біо¬логії, медицини, розроблено методи одержання окремих фракцій крові. Всі компоненти і препарати крові можна розділити на кілька груп: 1) препара¬ти з протианемічною дією (еритроцитарна маса); 2) препарати — корек¬тори системи згортання крові (тромбоцитарна маса, фібриноген, фібри-нолізин, антигемофільна плазма, ге¬мостатична губка, тромбін, кріопре-ципітат); 3) препарати комплексної дії (плазма, альбумін, протеїн); 4) пре¬парати імунологічної дії (імуноглобу-ліни); 5) препарати для протиінфек-ційної терапії (лейкоцитарна маса).
Всі ці препарати знаходять широке застосування у клінічній практиці.
Еритроцитарна маса — це кров, з якої видалено 60—65 % плазми. Вона буває нативною, бідною на лейкоци¬ти і відмитою. Нативна маса, крім еритроцитів, містить 35—40 % плаз¬ми (від початкової кількості), лейко¬цити, тромбоцити. Відмита не має у своєму складі цих елементів. Засто¬совується за спеціальними показання¬ми у разі непереносності білків плаз¬ми. Еритроцитарна маса, бідна на лейкоцити, є проміжною між нативною і відмитою. Має в своєму складі 20 % плазми, 10—20 % тромбоцитів, 30—40 % лейкоцитів.
Відмиті еритроцити повинні бути використані протягом 6 год.
Показанням до переливання ерит-роцитарної маси є значне зниження кисневої ємності крові, що буває у разі вираженої анемії (гіпоксії), зу¬мовленої крововтратою, недостатні¬стю кровотворення та іншими причи¬нами, які призводять до зменшення кількості еритроцитів у крові.
Переливання відмитих еритроцитів показане у разі вираженої сенсибілі¬зації організму хворого до факторів плазми крові донора.
Коли з крові, яка відстоялася, відсмоктати плазму і додати таку саму кількість ізотонічного розчину натрію хлориду, одержимо еритроцитарну суспензію.
Протипоказане переливання ерит-роцитарної маси у разі гемоконцент-рації, схильності крові хворого до гіперкоагуляції.
Строки зберігання еритроцитарної маси і суспензії — 14 діб.
Довгий час можна зберігати еритро¬цити у замороженому стані. Метод ко¬рисний, але дорогий, використовуєть¬ся для зберігання крові дуже рідкісних груп. Після розморожування еритроци¬ти можуть зберігатися не довше 24 год. Вони містять незначну кількість лейко¬цитів, тромбоцитів і плазми.
Плазма крові — жовтого кольору рідина, багата на білки. Крім того, в ній містяться різні електроліти, вуг¬леводи, ліпіди, гормони, вітаміни та інші речовини. Одержують її з цільної крові шляхом відстоювання або цент¬рифугування. Альтернативною проце¬дурою є «афереза» («забирання»). Під час плазмаферезу у донора беруть кров, від плазми відокремлюють ерит¬роцити і повертають їх донору, а плаз¬му використовують для переливання. Оскільки плазмові білкові фракції мо¬жуть відновлюватися набагато швид¬ше, ніж еритроцити, від одного до¬нора можна брати великі об'єми плаз¬ми протягом тривалого часу.
Плазма може бути нативною (у рідкому стані), висушеною методом нагрівання у вакуумі і висушеною у замороженому стані. Остання може бути свіжозамороженою або довгост-роково замороженою. Свіжозаморо-жена плазма, за умови зберігання за температури — 30 °С, містить усі фак¬тори згортання крові. Відігрівають таку плазму протягом 60 хв, після чого протягом 4 год вона повинна бути використана, бо у разі тривалішого зберігання вона втрачає V і VIII фак¬тори. Свіжозаморожена плазма по¬винна суміщатися за системою АВО з кров'ю реципієнта.
Свіжозаморожена плазма — дуже добрий засіб для лікування усіх видів кровотеч. Пацієнтові треба перелити 800 мл (4 донорські дози) протягом 60 хв. Свіжозаморожену плазму можна збері¬гати в домашньому холодильнику.