Короткі відомості про розвиток зародка людини. Плацента

В ектодермі на етапі нсйруляції почи¬нає розвиватись нервова система, точніше коли на дорсальній поверхні зародкового диска ектодерма стовщується у вигляді нервової пластинки, - від головного кінця до хвостового. Ця пластинка перетворюєть¬ся на нервову борозну, а на початку ембріо¬нального періоду — на нервову трубку. На цьому етапі розвитку живлення зарод¬ка здійснюється тільки за рахунок речо¬вин із тканин матки.

Зародковий (ембріональний) період (диференціація основних зачатків органів і тканин) — 4-8-й тижні після запліднення. У цей час тіло зародка цілком відокремлюється від жовткового мішка. Сегменти приосьової мезодерми, яких в ембріоні людини закладається 43-44 пари і які дістали назву сомітів, ди¬ференціюються на дерматом, клітини яко¬го беруть участь у розвитку власне шкіри, мготом, з якого розвивається посмугова¬на мускулатура, і склеротом, з клітин якого розвивається скелет.Мезодерма бічної пластинки у подаль¬шому розпадається на два шари: зовніш¬ній — соматичну (парієтальну) мезодер¬му (соматоплевру) і внутрішній — мезо¬дерму нутрощів, або вісцеральну (спланх-ноплевру) — спланхнічну мезодерму. Перший шар, з якого розвивається парієтальний листок серозної оболонки, тісно зростається з ектодермою і елементами дерматомів, що проникають у неї. Другий об'єднується з ендодермою і є початком вісцерального листка серозної оболонки та його похідних. Між соматичною і вісце¬ральною мезодермою розташована порож¬нина (целом).

Мал. Ембріон людини в кінці четвертого тиж¬ня Загальний вигляд сомітів (приосьова мезо-дерма):

1 — перша глоткова (зяброва) дуга; 2 — зорова ямка; 3 — перша глоткова (зяброва) борозна; 4 — друга глоткова (зяброва) дуга; 5 — вушна ямка; 6 — третя глоткова (зяб-рова) дуга; 7 — восьмий, дев'ятий, десятий і одинадцятий соміти.

На ранніх стадіях ця порожнина є спільною целомічною порож¬ниною тіла, а потім ділить¬ся на чотири ізольовані порожнини: пра¬ву й ліву плевральні, перикардіальну і че¬ревну.

З проміжної мезодерми (нефрогенного тяжа) розвиваються головні компоненти сечової і статевої систем, які протягом ево¬люції хребетних зазнали складних пере¬творень.

У преембріональному періоді з глибо¬ких шарів мезодерми відділяються харак¬терні відростчасті клітини, які поширюють¬ся по всьому організму. Ця клітинна маса, що дістала назву мезенхіми, започатковує гладку м'язову тканину, кров, лімфу, кро¬вотворні органи, кровоносні і лімфатичні судини, лімфатичні вузли, селезінку тощо.

Починає регулярно скорочуватися сер¬це, виникає кровообіг, закладаються кінцівки, посмугована (скелетна) м'язова тканина (похідна міотомів), з'являються перші ознаки (на 6-му тижні) скостеніння скелета, замикається нервова трубка, утворюються первинні мозкові виступи (міху¬ри), спинний мозок складається вже з сірої і білої речовини, інтенсивно виникають за¬чатки органів, формується шкіра із зачат¬ками її придатків. Із ендодерми, що складається з прехордальної пластинки та киш¬кової ендодерми, закладається епітелій сли¬зових залоз заднього відділу порожнини рота, глотки, залозиста тканина щитоподіб¬ної та прищитоподібної залоз, епітеліальна основа тимуса (загруднинної залози) та епітелій стравоходу. Кишкова ендодерма є джерелом розвитку епітелію слизової оболонки шлунка, кишок, її дрібних залоз і залозистих елементів підшлункової зало¬зи, печінки та слизової оболонки жовчних шляхів. Формується плацента, хоч заро¬док ще продовжує живитись за рахунок жовткового кровообігу.

У кінці ембріонального і на початку пло¬дового періоду за допомогою нервових во¬локон установлюється зв'язок між органа¬ми, що розвиваються, і їхніми частинами та відповідними невротомами. Цей зв'язок за¬лишається сталим протягом усього життя.

Плодовий період у людини триває від дев'ятого тижня після запліднення (заро¬док, або ембріон, починає називатись пло¬дом) до народження дитини. Протягом цього часу відбувається бурхливий ріст та диференціація органів. Високого розвит¬ку досягає центральна нервова система. У зв'язку з тим, що утворення плаценти цілком завершується до початку плодо¬вого періоду, плід повністю переходить на плацентарний кровообіг.

Кожен наступний етап причинно випли¬ває з попереднього. Через це ушкоджен¬ня на будь-якому етапі, як правило, при¬зводить до різких порушень розвитку за¬родка, іноді його загибелі або розвитку виродливостей (О.Г.Кнорре).

Протягом вагітності за нормальних умов розрізняють такі критичні періоди. Пер¬ший період — це запліднення й етап імплан¬тації (перший тиждень після запліднення), другий — ембріональний період, тобто збігається з часом, який передує утворен¬ню плаценти. У цей час зародок продов¬жує живитись речовинами, що надходять із стінки матки, причому часто між ембріоном і матір'ю відбувається обмін несуміс¬ними білковими фракціями. Третій пері¬од збігається з бурхливим розвитком органів у першій половині плодового періоду. З'являється велика потреба плода в поживних речовинах і особливо в кисні. Кров матері насичується надмірною кіль¬кістю продуктів обміну, внаслідок чого можлива гіпоксія і токсинемія вагітної.