Короткі відомості про розвиток зародка людини. Плацента

План.

1. Етапи розвитку зародка.

2. Передзародковий етап.

3. Зародковий період.

4. Плодовий період.

5. Критичні періоди.

6. Плацента.

Знання загальних закономірностей внутрішньоутробного розвитку людини має не лише велике теоретичне значення, а й ве¬личезний практичний інтерес. У певні періоди росту й диференціації (розвиток спадкових структур, початок функціювання найважливіших внутрішніх органів, деякі особливості живлення зародка на різних етапах його розвитку тощо) визна¬чається підвищена чутливість організму, що розвивається, до різних зовнішніх і внутрішніх негативних чинників. Ці пе¬ріоди називаються критичними.

У всіх плацентарних ссавців, у тому числі й людини, пренатальний онтогенез може бути поділений на передзародковий (перші 2 тижні після запліднення), зарод¬ковий період розвитку (2-8-й тижні після запліднення), тобто до завершення утворення плаценти, і період плодового розвитку (весь наступний період до на¬родження), для якого властивий плацен¬тарний кровообіг.

Крім того, весь період ембріогенезу за Міжнародною гістологічною номенклату¬рою поділяють на такі етапи: передзарод¬ковий (преембріональний), зародковий (ембріональний), плодовий (фетальний).

Передзародковий етап (дроблення) — перші 2 тижні після запліднення. Зразу після запліднення зигота починає швид¬ко ділитися на клітини (бластомери). Утворюється морула, потім бластоциста. В одношаровій бластоцисті утворюється два відокремлених клітинних утвори — стінка бластоцисти утворює позазародко-вий трофобласт, а відокремлене клітинне скупчення — внутрішню клітинну масу (ембргобласт), між якими незабаром ви¬никає порожнина — бластоцель. Наприкінці першого тижня після запліднення бластоциста діаметром близь¬ко 1 мм заглиблюється (імплантується) в товщу пухкої слизової оболонки матки (завдяки лізуючій дії клітин трофобласта).

На другий і третій тижні після заплід¬нення відбувається гаструляція, виділен¬ня зародкових листків і початок їх роз¬витку. Спостерігається активніший розви¬ток ембріобласта (порівняно з трофобластом), тобто інтенсивно відбувається ут¬ворення та диференціація зародкових листків. Спочатку (восьма доба) у внут¬рішньому шарі ембріобласта виділяється однорядний шар клітин — зародкова ен¬додерма. У решті клітинної маси ембріо¬бласта пізніше з'являється порожнина — амніон, вистелений зсередини однорядним шаром клітин. Частина стінки амніона, яка прилягає до ендодерми, нази¬вається зародковою ектодермою.

Внутрішній і зовнішній зародкові лис¬тки — ендо- і ектодерма — разом станов¬лять зародковий диск, де пізніше і розви¬вається ембріон. Утворюється жовтковий мішок. При цьому ендодерма зародково¬го диска разом з позазародковою части¬ною, яка розвивається, входить до складу стінки жовткового міхура. Ектодерма ж є частиною стінки амніона.

У зародковому диску незабаром з'яв¬ляється потовщення — первинна смужка із зародковим вузликом спереду, де в кінці першого і на початку другого тижня по¬чинається інтенсивна міграція клітин під ектодерму. За рахунок цих мігруючих клітин розвивається третій, середній між ендодермою та ектодермою, зародковий листок, або мезодерма. Кліти¬ни, розташовані перед зародковим вузли¬ком, утворюють нотохорду — зачаток хреб-та, по боках від первинної смуж¬ки - основний зачаток мезодерми, який не¬вдовзі диференціюється на три частини: приосьову (епімер), мезодерму бічної пластинки (гіпомер) і закладену між ними проміжну (мезомер).

Паралельно з утворенням основних ча¬стин мезодерми відбувається також дифе¬ренціація нотохорди (спинної струни). Це циліндричної форми скупчення мезодер-мальннх клітин, розташоване по сере¬динній площині вентральне від мозко¬вої первинної смужки. Нотохорда є осьо¬вим скелетом примітивних хордових і пре-ембріонів усіх хребетних і відіграє важ¬ливу роль у розвитку нервової трубки та хребта.