Лейкоз, геморагічний діатез
Клінічна картина різних клінічних варіантів гострого лейкозу має деякі особливості. При лімфобластному варіанті гострого лейкозу звичайно домінує проліферативний синдром. Біль у кістках і суглобах зустрічається однаково часто при різних варіантах гострого лейкезу — приблизно у кожного третього хворого. Лейке-міди бувають при мієлобластному і мієломонобластному варіантах. Розлади нервової системи в активній фазі хвороби характерні для 5—10 % хворих, але найчастіше бувають при лімфобластному варіанті.
В аналізі крові — анемія, тромбоцитопенія, різна кількість бластних (незрілих) клітин в лейкоцитарній формулі, підвищена ШОЕ.
Період ремісії настає внаслідок лікування. Критеріями її визначення є:відсутність явних симптомів лейкозу, в тому числі збільшення печінки, селезінки, лімфатичних вузлів;
нормальна картина периферичної крові з рівнем гемоглобіну понад 7,45ммоль/л;
вміст бластних елементів у кістковому мозку менший за 5%.
Рецидив захворювання здебільшого діагностується на підставі мієлограми або гемограми. Клінічна картина рецидиву лейкозу на фоні резистентності до терапії має такі самі прояви, як і в період розпалу, тільки частіше відмічається лейкемічна інфільтрація мозку, яєчок, печінки, легень.
Діагноз визначають на підставі клініко-гематологічної картини. Особливе значення для діагностики має пункція кісткового мозку, тему досліджувати його потрібно при найменшій підозрі на лейкоз.
Лікування здійснюється цитостатичними, антибактеріальними і гормональними препаратами. Із цитостатичних препаратів застосовують меркаптопурин, метотрексат, циклофосфан, вінкристин, цитозин-арабінозид у відповідних вікових дозах; з антибактеріальних препаратів — антибіотики широкого спектра дії. Кортикостероїдну терапію проводять преднізолоном (по З— 5 мг / кг маси на добу).
Розроблено певну послідовність у застосуванні цитостатичних препаратів під час лікування лейкозу. На фоні преднізолону і антибактеріальних препаратів першим призначають цитозин-арабінозид, дія якого триває протягом 48 год. На 3-й день (через 48 год) призначають вінкристин (1 раз у комбінації з меркапто-пурином або мететрексатом). Дія вінкристину триває 7—8 днів. На 10-й день від початку застосування цитостатичних препаратів дають циклофосфан протягом одного дня, а потім роблять триденну перерву.
У такій самій послідовності проводять ще 4—5 курсів лікування, а пізніше продовжують його протягом місяця після настання ремісії, дещо зменшивши дозу преднізолону. Під час ремісії вдаються до підтримуючої терапії преднізолоном у комбінації з меркаптопурином або метотрексатом.
На фоні лікування цитостатичними препаратами в період загострення загальний аналіз крові роблять 1 раз через 3—5 днів, кількість лейкоцитів обчислюють кожного дня, стернальну пункцію роблять 1 раз через 2—4 тижні. Якщо немає ефекту, один із препаратів замінюють іншим; при наростанні лейкопенії цитостатичні препарати тимчасово не призначають.
Геморагічний діатез
Геморагічний діатез належить до найбільш поширених захворювань системи крові у дітей. Геморагічний діатез — збірне поняття, яке об'єднує групу різних за своєю природою захворювань, відмітною ознакою яких є кровоточивість, тобто тимчасова або постійна, набута або природжена схильність до повторних кровотеч, що виникають спонтанно (самі по собі) або внаслідок впливу незначних травм.
При геморагічному діатезі кровоточивість є основним симптомом, що визначає всю картину захворювання, а не випадковою тимчасовою ознакою будь-яких захворювань. В основу робочої класифікації геморагічного діатезу може бути покладена схема нормального процесу зсідання крові, тому захворювання згруповано відповідно до фаз зсідання крові.
І. Геморагічний діатез, зумовлений порушенням першої фази зсідання крові (утворення тромбопластину):