Лікарі ченці. Агапіт Печерський
Коли важко захворів чернігівський князь Володимир Всеволодович Мономах, то теж покликав до себе Вірменина. Той довго боровся з хворобою князя, але не зміг подолати недуги. І, вже помираючи, Володимир Мономах посилає у Київ за Агапітом. Той, дізнавшись про симптоми захворювання, вислухавши історію хвороби, одразу ж поставив князю діагноз на відстані (per distantio). А це, до речі, ознака великого досвіду в дігностиці, чому можуть позаздрити чимало сучасних лікарів! Преподобний надсилає через гінців зілля для хворого князя, бо “знав, каким зеліем лечися какий недуг”. Сам Агапіт, оскільки був ченцем, не полишав монастир навіть коли його викликала така велика людина. Лікував він виключно в своїй святій обителі. Випивши чернечі ліки, князь швидко одужав і встав зі смертного одру.
Князь Володимир Мономах їде в Київ до Агапіта, щоб віддячити за власне зцілення і подарувати один із своїх маєтків. Почувши за цей візит, Агапіт спустився у печери, де перебував у молитві. Князь лише направив боярина свого у печеру з великими дарами лікареві. На це лікар відповів: “О чадо, николи же и ни от кого же что взях, ныне ли погублю мзду свою злата ради, его же не требую ни от кого же”. Агапіт повелів роздати ці дари жебракам, а продукти віднести до монастирської трапезної та лікарні. Володимир Мономах виконує побажання свого лікаря.
Якось захворів сам Агапіт. Прийшов до нього Вірменин і відбулася в них розмова про мистецтво лікування. І взяв Вірменин руку хворого ченця і за пульсом передрік йому смерть на третій день. До цього ще додав, що в разі помилки, сам покине свою віру і піде у ченці. На це преподобний йому відповів: “Се ли есть твоего врачевства разумъ, смерть ми поведаеши, а помощи ми не можеши? Аще еси хитр, то даждь ми животъ” Цими правдивими словами великий лікар підкреслив, що встановити діагноз, то лише частина справи, до зцілення – ось до чого треба прагнути! І далі Агапіт додає, що помре він не в третій день, а в третій місяць. І дійсно це так і сталося 14 червня 1095 р. Поховали прп.Агапіта у Ближніх печерах.
Після його смерті Вірменин прийшов до ігумена з заявою, що покидає вірменську віру й іде у Печерський монастир. Бо бачив він сон, в якому явився йому Агапіт і нагадав про обіцянку. Ось так колишній супротивник Агапіта долучився до його учнів і послідовників.
У лаврських печерах працювала дослідницька комісія по вивченню як самих печер, так і святих мощів в них. Автору пощастило працювати в цій комісії у 1988-90 рр. Дослідження ці унікальні по своїх результатах. Так на долонях прп. Агапіта Печерського були знайдені залишки міді та пилок рослин з берегів колишньої Візантії. Безумовно, що це складові частини ліків видатного лікаря України – Русі.
Історичні витоки наукової медицини та медичної освіти в Україні своїм корінням сягають часів Київської Русі. Відомо, що ще в XI столітті київська княжна Анна Всеволодівна, онука Ярослава Мудрого, організувала в Києві першу школу для дівчат при монастирі, в якій викладали І деякі знання з медицини.
І надалі медична освіта зосереджувалася у монастирях, зокрема в Києво-Печерській лаврі. Засновники монастиря були першими розповсюджувачами медичних знань, а "пречудовий лікар" Антоній та пізніше канонізований святий Агапіт Печерський, якого звали українським Гіппократом, прославилися не лише лікарським мистецтвом, а й скромністю і доброчинністю.
Традиції Києво-Печерського монастиря знайшли своє продовження у Києво-Могилянській академії, чимало випускників якої стали відомими вченими-медиками. Отже, можна стверджувати, що історія нашого навчального закладу нараховує понад 900 років.
Києво-Печерська Лавра відома в усьому світі як значна пам`ятка нашої архітектурної та історично-культурної спадщини. З`явившись у середені ХІ ст. як один з перших монастирів християнської Русі, Києво-Печерський монастир одразу ж набув статусу відомого і поза межами держави політичного і громадсько-культурного центру. В ньому були ченцями, працювали й в печерах поховані відомі політичні діячі, діячі мистецтва, філософи, перші літописці, лікарі, іконописці, архітектори.
В Ближніх печерах поховані перші руські лечці - Даміан-зцілитель, Алімпій Печерський, Прохор-лободник та ін. В ХІ ст. тут вже існувала перша на Русі богодільня, та притулок для психічних хворих ("келія біснуватих") що й досі існує у Ближніх печерах.Одним з найвідоміших фахівців у галузі медицини, яка народжувалася в ХІ ст., був Святий Агапіт Печерський, один з перших печерських ченців. Його мощі вже 9 століть лежать у Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври.
Про нього ми дізнаємося з "Києво-Печерського Патерику" - середньовічнoї збірки оповідань про початок Печерського монастиря та його перших ченців. Видатний український історик і державний діяч М. Грушевський дав дуже високу оцінку "Патерику", назвавши його "золотою книгою" українського письменного люду". Нам невідомо, коли народився Агапіт, але прийшов він до монастиря одним з перших і мав постриг від першого печерського ігумена Антонія. Зціляв він молитвою і зіллям, здебільш внутрішні хвороби. Відомо, що він читав твори Гіпократа і Галена грецькою мовою. Його нове ім`я Агапіт в перекладі з грецької "божественна любов". Це вища любов, це милосердя до знедолених, хворих та калік.