Медикаментозні ураження нирок
Гострий медикаментозний мембранозний гломерулонефрит діагностується в основному у пацієнтів з РА, яких лікували препаратами золота, купренілом, рідко - при лікуванні гіпертонічної хвороби каптоприлом (Ю. О. Поспішіль, 1997).
У частині випадків медикаментозні чинники різних груп можуть викликати транзиторні функціональні порушення (пониження ефективного ренального кровотоку, клубочкової фільтрації, розвиток гіперальдостеронізму, гіперкаліемії, гіперкреатинемії).
Серед хронічних форм медикаментозного ураження нирок найбільш часто зустрічається хронічний ТІН (тубулоінтерстиціальна нефропатія). Останній термін більш точно виражає суть - переважно канальцеві аспекти процесу. До розвитку хронічного ТІН, крім вищеперерахованих лікарських чинників можуть приводити віруси, бактерії, паразитарні інвазії, імунні конфлікти. Однак роль імунних зрушень при цьому мінімальна, йдеться про прямий токсичний вплив препарата: метаболічні розлади, порушення процесів тканинного дихання і активності ферментних систем транспорту речовин в нирках з відповідними морфологічними змінами (дифузна лімфоїдна інфільтрація інтерстицію, склероз строми, атрофія канальцевого епітелію).
Клініка хронічного ТІН визначається прогресуючою проксимальною і/або дистальною канальцевими дисфункціями: ацидоз, гіперкаліемія, гіпостенурія, поліурія, ніктурія, можуть виникати епізоди макрогематурії з типовою нирковою колькою. У міру прогресування процесу приєднуються симптоми ураження клубочків (АГ, ПУ) за типом фокального сегментарного склерозу-гіалінозу з розвитком ниркової недостатності. У 1/3 випадків може розвиватися транзиторна ГНН з швидким спонтанним відновленням функції нирок.
Найбільш частою формою хронічного ТІН є аналгетична нефропатія, яка вперше описана ще 1935 року. Вона зустрічається в 0,1 %-4 % випадків в структурі ураження нирок в країнах Європи і в 10 % - 20% - в Австралії. Аналгетичною нефропатією частіше страждають жінки віком 35-60 років, які тривалий час, інколи без належного контролю, застосовують аналгетики різного типу в дозі 1 г/добу і більше; при цьому спостерігається пряма залежність між дозою препарату і ступенем вираженості клініко-лабораторних проявів ураження нирок. За даними А. Залкалнса и соавт. (1990), абсолютний ризик ураження нирок при застосуванні НПЗП і “чистих” аналгетиків складає від 59 до 175 випадків на 1000 населення у випадках їх тривалого застосування і від 1,8 до 22 - епізодичного.
Підсумовуючи вищевикладене, наводимо наступне групування медикаментозних нефропатій лікарського походження з урахуванням етіологічного фактора (за И.М.Ганджою,1983).
Медикаментозну нефропатію можуть викликати наступні чинники (із часто вживаних): азатіоприн, алопурінол, амідопірин, амінокапронова кислота, ампіцилін, апресин, аспірин, бактрім, барбітурати, бенемід, бутадіон, вазопресин, гентаміцин, гідрокортизон, гіпотіазид, гуанетидин, діакарб, дигідроерготамін, димедрол, ДОКСА, ергокальциферол, ізоніазид, калію перманганат, калію перхлорат, калію хлорид, канаміцин, клофібрат, кодеїн, кортизон, купреніл, метазон, 6-меркаптопурин, метилурацил, метилдопа, метицилін, метотрексат, натрію саліцилат, неоміцин, нітрофурани, новокаїн, новокаїнамід, парацетамол, ПАСК, пеніцилін, піпольфен, пірабутол, поліміксин В, резерпін, ріфампіцин, стрептоміцин, сульфаніламіди, тетрациклін, тироксин, фенілін, фенобарбітал, хінідин, хінін, цефалоспорини, циклофосфан.
Медикаментозний ГН найчастіше викликають азатіоприн, кодеїн, 6-меркаптопурин, натрію саліцилат, новокаїн, пахікарпін, пеніцилін, ріфампіцин, сульфаніламіди, фенілін.
Нефротичний синдром часто виникає при застосуванні барбітуратів, калію перхлорату, канаміцину, купренілу, неоміцину, ПАСК, пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідів.
Інтерстиціальний нефрит може розвинутися при вживанні діуретиків, аспірину, нітрофуранів, парацетамолу, поліміксину В, ріфампіцину, сульфаніламідів, тубазиду, фенацетину.
Тубулопатії зумовлюються впливом азатіоприну, солей важких металів, тетрацикліну, тіопенталу.
Ізольована ГУ може зустрітися при використанні антикоагулянтів, ізоніазиду, ПАСК, солей важких металів, сульфаніламідів, хініну, хініндину, хлортіазидових діуретиків, цитостатиків.Сечові діатези, ниркова колька супроводжують призначення сульфаніламідів, тироксину.