Медицина античних часів
Богом медицини був Асклепій, внук Зевса і син Аполлона. Мав двох синів Махаона і Подолірія і двох доньок – Гігією і Панакею. До нас дійшло зображення Асклепія з посохом, обвитим змією. Змія древній символ мудрості.
Медицина древньої Греції зосереджувалась в трьох місцях: храмах, побудованих на честь Асклепія – асклепіонах. Нараховувалось більше 200 храмів. Другим осередком були цивільні лікарні – ятреї, і треті уособлювали мандрівні лікарі – періодевти.Лікарів готували в асклепіонах і в приватних родинних школах. Лікарське мистецтво, зазвичай, передавалось із покоління в покоління. Так, найвидатніший лікар стародавньої Греції Гіппократ (459-377р.до н.е) був лікарем у 17 поколінні.
На відміну від теоретичних уявлень єгипетських, китайських та індійських лікарів, грецькі лікарі шукали причину здоров’я і хвороби в природних умовах. Всяка хвороба, за Гіппократом, є результат боротьби між цілющими силами організму і шкідливими природніми причинами – розміщенням грунтових вод, станом повітря, кліматом, манерою харчування харчування, способом життя. Головним завданням лікаря є максимально можливе підвищення цілющих властивостей організму.
До наших днів дійшов “Кодекс Гіппократа”, який складається із 15 книг з внутрішніх хвороб, 8 з хірургії і 9 з жіночих хвороб. Згідно вчення Гіппократа, людське тіло містить чотири соки: кров, слиз, чорну і жовту жовч. Перевага одного із соків зумовлює темперамент людини: сангвінічний (кров), флегматичний (слиз), холеричний (жовта жовч), меланхолічний (чорна жовч). Сприятливе перемішування соків забезпечує ейкразію, несприятливе – дискразію.
Величезних успіхів було досягнуто у діагностиці хвороб. На підставі спостереження за їхнім перебігом були виокремлені і описані такі хвороби та патологічні стани: плеврит, пневмонія, емпієма, гепатит, нефрит, діарея, дизентерія, офтальмія, екзантема, фліктена, тетанус, опістотонус, параплегія, епілепсія. Недаремно Гіппократа вважають батьком клінічної медицини.
Терапія захворювань грунтувалась на такій засаді: протилежне лікувати протилежним (Contraria contrariis) – переповнення спорожненням, працю відпочинком, спокій рухом. При лікуванні рекомендувалось призначати засоби, які б підсилювали цілющі сили природи – Vis medicatrix naturae.
Вважалось, що лікар повинен передовсім не зашкодити хворому – Primum non nocere.
Великий історичний інтерес містять афоризми Гіппократа, наведемо деякі з них:
1. “Безпричинна втома віщує хворобу”
2. “Під час усякої хвороби не занепадати духом і зберігати смак до їжі – хороша ознака, протилежне – дурна”
3. “Євнухи не хворіють на подагру і не бувають лисими”
Закінчуючи навчання. учні Гіппократа давали клятву, яка і тепер в незмінному вигляді виголощується в багатьох університетах світу.
Клятва Гіппократа
Клянуся Аполоном – лікарем, Асклепієм, Гігієєю і Панакеєю і всіма богами і богинями. беручи їх у свідки, виконувати чесно, відповідно до моїх сил і розуміння, таку присягу й письмове зобов’язання. Поважати особу, що навчила мене лікарського мистецтва на рівні з моїми батьками і в разі потреби допомагати їй в її потребах; її нащадків вважати своїми братами і це мистецтво, якщо вони захочуть його вивчати, викладати їм безкоштовно і без будь-якого договору; настанови, усні уроки і все інше в науці передавати своїм синам, синам свого вчителя і учням, пов’язаним зобов’язанням і клятвою за законом медичним, і нікому іншому.
Я скерую режим хворих на їх користь, відповідно до моїх сил і мого розуміння, утримаюсь від заподіяння будь-якої щкоди і несправедливості. Я не дам смертельного засобу нікому, хто проситиме його у мене, і не покажу шляху до такого замислу; так само я не дам ніякій жінці абортивного писарію. Чисто і непорочно провадитиму своє життя і своє мистецтво. Нізащо я не робитиму витину у хворих на кам’яну хворобу, полишаючи це людям, які займаються цією справою. В який би дім я не зайшов, я ввійду туди задля хворого, уникаючи усього зловмисного, неправедного і згубного особливо любовних стосунків з жінками й чоловіками, вільними і рабами.