Медицина і ти
* у віці 12—13 років діти, на вигляд такі подорослішалі й сильні, насправді швидко стомлюються, стають вразливими й плаксивими. Травми в цьому віці досить часте явище, і пов'я¬зані вони, як правило, з необережністю, неуважністю, нехтуван¬ням правилами безпеки. Звідси—численні порізи, забиті місця, удари, опіки, нерідкі переломи кінцівок і струси головного моз¬ку. Щоб уникнути травм, що відбуваються через необережність, необхідно підтримувати здоровий режим.* у 13—14 років сама природа робить поведінку підлітків ще більш травмонебезпечною. Вони підвищено емоційні, енергія просто клекоче в них. Вони бурхливо реагують на все, що відбу¬вається навколо, дуже рухливі, не терплять пасивного очікуван¬ня. Обмежувати волю дій підлітка просто неможливо, та й не потрібно. Набагато корисніше дотримуватися правил особистої безпеки та норм поведінки в суспільстві.
Необхідно зазначити ще одну особливість підліткового трав¬матизму. Справа в тому, що в цьому віці хлопчики значно ча¬стіше одержують ушкодження, ніж дівчатка (майже в 3 рази). Чому так відбувається? По-перше, діяльність дівчаток менш розмаїта, але більш організована. Хлопчики ж схильні займа¬тися більш небезпечними видами діяльності. Різниця між ними виявляється й у тому, що, навіть діючи з тим самим предме¬том, вони роблять-це по-різному. Дівчатка використовують речі в основному за їх прямим призначенням, тоді як хлопчики можуть використовувати їх з різною метою, нерідко свідомо знаходять їм несподіване застосування. Таке нестандартне рішення може обернутися непередбаченим результатом. Іноді це закінчуєть¬ся навіть трагічно.
До того ж і сам спосіб дій дівчат відрізняється від такого в хлопчиків. Дівчата більш точні в роботі, менш рішучі в діях. Хлопчики ж, навпаки, більш рухливі, непосидючі, дівчата більш терплячі, акуратні, сумлінні. Коли вони не впевнені в чомусь, то частіше за все з'ясують у дорослого, тоді як хлопчики прийма¬ють власні рішення.
Близько третини всіх травм вважаються специфічно хлоп'я¬чими. Вони відбуваються в результаті необережного поводжен¬ня з небезпечними інструментами та предметами: ножами, ос¬колками скла, загостреною арматурою, ножицями, спицями від велосипедів, цвяхами тощо; у результаті впливу гарячих рідин і пари, від пожежі й загоряння, занурення у воду.
Забороняти цим займатися хлопцям не потрібно, так це і неможливо, а от допомогти майстру-початківцю опанувати ос¬новами професії необхідно. У сім'ї цю функцію повинен взяти на себе батько. Йому необхідно знайти час для того, щоб допомогти сину розібратися в новій для нього галузі діяль¬ності, розповісти про елементарні правила безпеки. Спочатку батьку краще все робити разом із сином, а потім, коли син опанує основами майстерності, можна довірити небезпечні інструменти.
Наступна характерна риса підлітка—це схильність до ризи¬ку. Вона може проявлятися в небезпечному бешкетництві та навіть хуліганстві. Цим обумовлено близько чверті всіх травм, і закінчуються вони, в основному, падіннями. Це падіння зі спортивних снарядів, у результаті застосування силового прийому при організованих і неорганізованих заняттях спортом, удар об дно, пов'язаний зі стрибками у воду на мілководді; падіння з дерева, з насипу, у яму й інші випадки падінь.
А найчастіше зустрічаються таю незрозумілі, з погляду до¬рослих, і дуже небезпечні вчинки, як спуск по ринві або ходіння по віконному карнизу. Вони пояснюються бажанням самоутвер¬дження. У період становлення особистості для підлітка дуже важ¬ливо виділитися серед своїх однолітків, робити те, що відрізня¬ло б його від них. А в таких вчинках успіх забезпечений, якщо, звичайно, вони закінчуються добре.
Але все-таки, як би не було організоване для підлітка дозвіл¬ля, у нього завжди буде існувати потреба піти з поля зору до¬рослих, тому що одна з головних тенденцій цього віку—це пе¬реорієнтація з батьків, учителів на однолітків. Виникають стихійні групи. Те, що ми називаємо марним проведенням часу на ву¬лиці, — це не просто спосіб поведінки від нічого робити. І. С. Кон пише: «Жага пригод, вулиця — щось незнайоме, привабливе, на кожному розі можуть бути пригоди». Тут виявляється бажан¬ня фи, автономії, бажання невизначеності.
Підлітки діють тепер незалежно, вони «недосяжні» для кон¬тролю дорослих. Однак вплив сім'ї аж ніяк не знижується. На¬впаки. Будь-який напрям сімейного виховання дитини — інте¬лектуальний, емоційний, вольовий — створює певний стерео¬тип поведінкових реакцій. У різних непередбачених життєвих ситуаціях іноді свідомість молодої людини не встигає спрацю¬вати. У такому випадку і діє стереотип поведінки, що закріпив¬ся в сім'ї.
Але буває і така група нещасливих випадків, що свідчить про пряму залежність між імовірністю одержання травми і сти¬лем сімейних взаємин. Справа в тому, що серед причин травм 19,5 % належать ушкодженням, навмисно нанесеним іншими особами у сварках і бійках.