Медичні аспекти Чорнобиля: проблеми тиреоїдної патології

Після аварії на Чорнобильській АЕС з 1990 року в Україні встановлено значне збільшення захворюваності на рак щитовидної залози серед дітей та підлітків. З 1986 по 2001 рік прооперовано 2371 особу віком від 0 до 18 років на момент аварії. Серед них 1639 хворих були в дитячому віці (0—14 років) та 697 хворих — у підлітковому (15—18 років). У той же час, починаючи з 1987 року, коли дія радіоактивного йоду була відсутня, серед дітей, що народилися після аварії, зареєстровано лише 35 випадків цього захворювання. Оскільки пік цієї захворюваності ще попереду, а післядія "чорнобильського" радіоактивного йоду триватиме ще близько 20 років, з метою своєчасної діагностики та лікування раку ЩЗ необхідно проводити довгострокові скринінгові обстеження осіб, які на момент Чорнобильської катастрофи перебували у дитячому або підлітковому віці та проживали на забруднених радіойодом територіях. Це дозволить зберегти повноцінне життя тисячам людей, які постраждали у результаті аварії на ЧАЕС.

Сімнадцятилітній досвід вивчення впливу Чорнобильської катастрофи на здоров'я людини переконливо свідчить про те, що сьогодні він реалізувався, перш за все, в значному підвищенні захворюваності на рак щитовидної залози (ЩЗ) серед дітей та підлітків України. Це зумовлено тим, що у перші дні після аварії на ЧАЕС в атмосферу було викинуто величезну кількість радіоактивного йоду. Основну масу (біля 80%) складав J131, іншу частину — короткоживучі радіонукліди J132-135. Небезпека надходження радіонуклідів йоду в ЩЗ людини та тварин існувала протягом 2,5 місяців після аварії, тобто часу, що дорівнював десяти періодам напіврозпаду J131.

Шляхи надходження радіонуклідів йоду в організм людини після Чорнобильської аварії були різними. Якщо для населення м. Прип'яті та евакуйованих у перші дні після аварії з 30-кілометрової зони це був перш за все інгаляційний шлях, то для жителів віддалених територій України основним шляхом надходження радіоактивного йоду в організм був аліментарний.

Як відомо, радіоактивний йод особливо небезпечний, так як він вибірково поглинається в організмі клітинами щитовидної залози. У зв'язку з цим серед можливих віддалених наслідків впливу радіойоду на ЩЗ прогнозувалась поява додаткових випадків таких її захворювань, як: гіпотиреози, аутоімунні тиреоїдити, доброякісні та злоякісні новоутворення залози. Дозиметрія ЩЗ у населення регіонів України, які найбільше постраждали в наслідок аварії — Київської, Чернігівської, Житомирської областей — проводилась з перших днів після неї і закінчилась на кінець травня 1986 року. За даними Наукового центру радіаційної медицини АМН України усього в цих регіонах проведений вимір індивідуальних доз опромінення ЩЗ понад 70 000 дітей та підлітків. Як і прогнозувалося, найвразливішими виявилися діти та підлітки, які були критичною групою населення при опроміненні ізотопами йоду.

Співробітники Інституту ендокринології та обміну речовин АМН України ім. В. П. Комісаренка протягом усіх післячорнобильських 17 років вели спостереження за станом ЩЗ у дітей та підлітків, які проживали в цих регіонах. Особливо достовірним спостереженням є унікальне широкомасштабне клініко-епідеміологічне скринінгове обстеження, яке проводилося з 1998 року в рамках Українсько-американського проекту "Дослідження раку та нших захворювань щитовидної залози в Україні, спричинених аварією на Чорнобильській АЕС".

До роботи над Проектом залучені такі установи:• Інститут ендокринології та обміну речовин АМН України ім. В.П. Комісаренка, Київ.• Науковий центр радіаційної медицини АМН України, Київ.• Національний інститут раку, Національний інститут здоров'я, Роквілл, Меріленд, США.• Колумбійський Університет, Нью Йорк, США.• Співвиконавці проекту: Управління охорони здоров'я Київської, Чернігівської, Житомирської обласних державних адміністрацій.

Основна мета виконання Проекту — проведення широкомасштабних епідеміологічних та клініко-морфологічних досліджень з виявлення різних форм патології щитовидної залози у осіб, які були опромінені (радіоактивним йодом) у результаті аварії на Чорнобильській АЕС.Завдання групового обстеження — виявлення:— раку щитовидної залози;— доброякісних вузлів щитовидної залози;— інших захворювань щитовидної залози.Контингент обстеження — особи дитячого (0—14 років) або підліткового (15—18 років) віку на момент Чорнобильської аварії, які мали прямі виміри дози радіоактивного опромінення щитовидної залози та проживали в найбільш забруднених радіоактивними ізотопами регіонах України:• Іванківському, Чорнобильському, Поліському районах та у м. Прип'ять Київської області;• Народицькому та Овруцькому районах Житомирської області;• Ріпкінському, Козелецькому та Чернігівському районах Чернігівської області.Вибір групи обстежуваних проводився з урахуванням дози опромінення щитовидної залози внаслідок Чорнобильської аварії. Для цього з файлу, переданого Науковим центром радіаційної медицини, який містив демографічні дані на 75 349 осіб, було відібрано 34 092 особи. У тому числі:— низькодозова група "А" — 15 541 (45,6%)— середньодозова група "Б" — 8 476 (24,9%)— високодозова група "С" — 10 075 (29,5%)Скринінгове медичне обстеження учасників проекту включало огляд ендокринолога, ультразвукову діагностику ЩЗ, визначення тиреоїдних гормонів (ТТГ, Тг, АТПО), Са2+ та вмісту йоду у сечі. Проводилося також їх дозиметричне інтерв'ю.