Негормональна терапія клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії з приводу міоми матки
Результати дослідження
При аналізі результатів проведених досліджень виявлено, що по закінченні тримісячного курсу лікування у жінок всіх трьох груп зменшилася вираженість вегетосудинних розладів (мал. 1). При цьому при застосуванні лише базової терапії (І група) після її закінчення у 6 жінок (16,67 %) вегетосудинних проявів КС вже не було виявлено, у випадку призначення ів кер як монотерапії вегетосудинні розлади зникли у 7 пацієнток (20,0 %) (р1-2 > 0,05), що вказує на достатню ефективність застосування даного препарату в лікуванні вегетосудинних розладів. Однак найбільш швидкий вплив на вираженість вегетосудинних зрушень спостерігався у жінок, які використовували комплексне лікування з застосуванням ів кер на фоні базової терапії. Так, уже через 1 міс. лікування в ІІІ групі зазначена тенденція до зменшення частки жінок з середнім ступенем вираженості вегетосудинних розладів — 6 (15,79 %) проти 12 (31,58 %) до лікування. При цьому середній показник МПІ щодо даної категорії розладів (мал. 2) вже через місяць лікування був істотно нижчий (20,65±1,35 балів), ніж до початку лікування (29,31±3,15 балів, р < 0,05). По закінченні тримісячного курсу лікування в ІІІ групі вегетосудинних розладів взагалі не було виявлено у 16 жінок (42,11 %), що було значно більше порівняно з відповідними показниками в І (16,67 %) та ІІ (20,0 %, р1-2, 1-3 < 0,05) групах. Слід зазначити, що середній показник МПІ щодо вегетосудинних розладів по закінченні лікування суттєво зменшувався як при застосуванні комплексу, так і при призначенні монотерапії препаратом ів кер, однак у ІІІ групі він був значно нижчим порівняно з таким у ІІ та І групах — відповідно 12,63±1,04; 18,65±1,35 та 19,46±1,05 балів (р1-3,2-3 < 0,05). Це свідчить про більшу ефективність комплексного лікування з застосуванням ів керу.Що стосується психопатологічних розладів, то у всіх трьох групах протягом першого місяця спостерігалася тенденція до зменшення ступеня їх вираженості, а у деяких жінок — навіть їх зникнення, однак при застосуванні лише базової терапії (ІІІ група) ці показники і в подальшому залишалися майже на тому самому рівні, в той час, як при поєднанні її з ів кером ця тенденція спостерігалася і надалі (мал. 3, 4). Після закінчення тримісячного курсу лікування найбільша кількість жінок без психопатологічних проявів синдрому виснаження яєчників спостерігалася в ІІІ групі — 15 (39,47 %) проти 6 (17,14 %, р1-2 < 0,05) в ІІ групі та 5 (13,89 %, р1-3 < 0,05) в І групі. При цьому частина жінок з середнім ступенем вираженості психопатологічних розладів до 3-го місяця лікування вірогідно зменшилась лише у жінок, що вживали ів кер на фоні базової терапії (мал. 3). Хоча істотне зниження середнього показника МПІ щодо психопатологічних розладів було відмічено у жінок всіх трьох груп (мал. 4). Цей показник у пацієнток ІІІ групи був значно нижчим — 6,5±0,77 балів, ніж у ІІ — 9,4±1,21 бали (р1-2 < 0,05) та І — 8,99±1,08 бали (р1-3 < 0,05) групах, що також вказує на більшу ефективність застосування ів кер на фоні препаратів нейротрофічної та вазоактивної дії при лікуванні психопатологічних проявів клімактеричного синдрому.
Поглиблене вивчення впливу комплексної терапії з використанням ів керу на когнітивну та емоційну сфери також довело високу її ефективність.
Так, дані коректурної проби (табл. 1) показують, що до початку лікування у жінок всіх трьох груп рівень астенії був досить високим (на початку виконання проби — коливається в межах 6-8 хвилин при допущенні не більше 15 помилок). Збільшення часу виконання даної проби, а також збільшення кількості помилок під час її виконання (особливо в другій її частині) свідчить про виражену астенізацію хворих, швидку їх втомлюваність та виснажливість когнітивних процесів при проведенні комплексної терапії з застосуванням ів керу через 3 місяці після початку терапії було зареєстровано суттєве зменшення часу виконання другої частини проби (4,0±0,6 хвилин проти 5,7±0,7 хвилин до лікування, р < 0,05) та зменшення кількості допущених помилок (6,6±1,1 проти 11,5±1,3 до лікування, р < 0,05) у цій її частині, що вказує на підвищення здатності до концентрації уваги та покращення когнітивних процесів.
При оцінці рівня особистісної та ситуаційної тривожності у всіх хворих обстежених груп (мал. 5, 6) до початку лікування виявлено його високий рівень (високим вважається показник 46 балів та більше, середнім — 35-45 балів, низьким — 20-34 бали). Протягом лікування у жінок ІІІ групи вже через місяць було виявлено суттєве зниження рівня ситуаційної тривожності, а через 3 міс. — і особистісної. Зниження рівня як ситуаційної, так і особистісної тривожності відображає, значною мірою, здатність пацієнтки до адаптації в суспільстві, що є дуже важливим для повноцінного життя ще досить молодої жінки.
Щодо обстежуваних біохімічних показників ще на початок лікування вони були в межах нормальних величин і в ході терапії суттєво не змінилися, що підтверджує безпечність застосованого препарату.
Література
[1]. Гланц С. Медико-биологическая статистика. — М.: Практика, 1999.