Негормональна терапія клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії з приводу міоми матки

У зв'язку з ростом частоти захворюваності на міому матки [2, 3, 8, 9, 10], незважаючи на сучасні можливості її консервативної терапії, залишається досить високою і кількість оперативних втручань з приводу даної патології, що обумовлює особливу актуальність проблеми хірургічної менопаузи.

Слід враховувати, що найбільша кількість оперативних втручань з приводу міоми матки здійснюється у пізньому репродуктивному та перименопаузальному віці, тобто в період найбільш активного соціального життя жінки та продуктивної професійної діяльності, можливостей самореалізації її в суспільстві та сім’ї [2, 6].

У жінок перименопаузального віку з метою попередження розвитку синдрому хірургічної менопаузи за відсутності патології яєчників досить часто виконується гістеректомія без оваріоектомії [7, 10]. Однак нашими попередніми дослідженнями доведено, що навіть при збереженні яєчників у 50 % випадків через 2 роки після операції розвивається синдром виснаження яєчників (СВЯ), наслідком якого є прояви клімактеричного синдрому, перш за все — психопатологічні та вегетосудинні розлади [4].

Саме тому надзвичайно важливим є питання профілактики та своєчасного лікування вегетосудинних та психопатологічних розладів як проявів синдрому виснаження яєчників після гістеректомії з метою збереження працездатності та психічного здоров'я цієї категорії жінок.На жаль, симптоматична терапія, до складу якої, звичайно, входять транквілізатори, препарати седативної дії, вітаміни та адаптогени, не завжди ефективна, а при тривалому її проведенні іноді мають місце різні побічні реакції. Водночас, у випадках виникнення вегетосудинних та психоемоційних симптомів легкого та середнього ступеня вираженості як наслідку початкового стану синдрому виснаження оперованих яєчників, ще можлива стимуляція їх діяльності. У цих випадках не завжди необхідним є призначення ЗГТ, яка вважається "золотим стандартом" у лікуванні клімактеричних розладів, однак теж має свої протипоказання. Тому особливий інтерес викликають лікарські препарати натурального походження, що мають менше протипоказань та побічних реакцій. Поява нових рослинних препаратів в арсеналі клініциста розширює можливості негормонального лікування клімактеричного синдрому.З цього погляду викликає інтерес багатокомпонентний препарат ів кер виробництва фірми "Дженом Біотек" (Індія), до складу якого входять рослинні екстракти 14 рослин та порошки 2-х рослин. Препарат виявляє спазмолітичну, імуномодулюючу дію та посилює секрецію гормонів яєчників, а також підвищує вміст гемоглобіну в крові, що також дуже важливо у післяопераційний період.Метою даного дослідження було вивчення клінічної ефективності препарату ів кер у комплексі лікування вегетосудинних та психопатологічних проявів клімактеричного синдрому у жінок після гістеректомії без оваріоектомії.

Матеріали і методиОбстежено 109 жінок віком від 42 до 50 років після операції гістеректомії з приводу міоми матки в період від 2 до 5 років після її здійснення з легким та середнім ступенем розвитку проявів клімактеричного синдрому. Методом рандомізації пацієнток було розподілено на 3 групи: І група — 36 хворих, яким після операції призначали розроблену нами раніше базову терапію з використанням препаратів вазоактивної та нейротрофічної дії (актовегін по 2,0 мл внутрішньом'язово щоденно — 10 ін'єкцій та інстенон по 1 табл. 3 рази на добу протягом місяця), яка вже добре зарекомендувала себе в лікуванні легких проявів КС і широко застосовується в нашій клініці [4]; ІІ група — 35 пацієнток, які отримували ів кер як монотерапію по 2 капсули 3 рази на день протягом 3 міс.; та ІІІ група — 38 жінок, яким призначали ів кер по 2 капсули 2 рази на день протягом 3 міс. на фоні описаної вище базової терапії. Групи були рандомізовані за ступенем вираженості вегетосудинних та психопатологічних розладів до початку лікування, терміну після операції та індексу маси тіла.Ступінь вираженості ранніх клімактеричних розладів як проявів синдрому виснаження яєчників оцінювали з застосуванням менопаузального індексу (МПІ) за Сметнік В. П. З цією метою психопатологічні розлади (зниження працездатності, втомлюваність, неуважність, погіршення пам'яті, плаксивість, дратівливість, депресія, порушення апетиту, порушення сну та лібідо) та вегетосудинні розлади (приливи, підвищення артеріального тиску, головний біль, вестибулопатії, тахікардія, підвищена чутливість до високої температури, мерзлякуватість, відчуття оніміння тіла, парестезії, зміни дермографізму, відчуття сухості шкіри, симпатоадреналові кризи) оцінювали залежно від ступеня їх вираженості за трибальною шкалою, а потім підсумовували. Для психопатологічних розладів МПІ, що дорівнює 0, трактували як відсутність розладів, 1-7 балів — як розлади легкого ступеня, 8-14 балів — середнього, 15 балів та більше — тяжкого. Вегетосудинні порушення при значенні МПІ до 10 балів трактували як відсутність патологічних проявів, 11-20 балів — як легкий ступінь, 21-30 балів — середній, 31 бал та більше — тяжкий ступінь розладів.Рівень реактивної та особистісної тривожності досліджували з використанням шкали самооцінки C. Spielberger в модифікації Ханіна Ю. А. Для обстеження уваги та сенсомоторних реакцій проводилась коректурна проба B. Bourdon [5].Здійснювалося також загальноклінічне обстеження з визначенням ряду біохімічних показників (АсТ, АлТ, загального білку, ліпідів, холестерину, білірубіну, сечовини, креатиніну, глюкози, електролітів сироватки крові).Результати досліджень оброблені статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики, у тому числі — методів оцінки повторних вимірювань, за допомогою програми Excel Microsoft Office [1].