Нервово-психічний розвиток дитини. Органи дихання
Гортань у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані.
Трахея протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м'які і піддатливі. Трахея фіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникненню стенозу. Бронхи вузькі, хрящі їх м'які. М'язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї, лівий відходить під кутом.
Легені. Закладення легень починається з 4-го тижня ембріонального розвитку у вигляді стінки кишки з поступовим поділом її на дві частини і появою зачатків бронхів. Три частки правої легені і дві лівої з'являються на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку. З термінальних бронхіол утворюються дихальні бронхіоли І порядку, а ці, в свою чергу, поділяються на дихальні бронхіоли II і III порядку. Основною структурною одиницею у дитини є ацинус, який складається з групи альвеол (20—25), дихальних бронхіол І, II і III порядку.
Кровоносні і лімфатичні судини, капіляри, нервові сплетення знаходяться в проміжній тканині, яка щільно прилягає безпосередньо до альвеол. В утробному і ранньому дитячому віці в ній переважає пухка сполучна тканина, еластичний каркас розвинений слабко. Цим можна пояснити схильність дітей раннього віку до ателектазів (спадання альвеол), особливо в задньонижніх відділах легень, які погано вентилюються. Після народження відбувається дозрівання і формування дихальних альвеол і еластичної тканини. Легені мають часткову та сегментарну будову. В правій легені е 10 бронхолегеневих сегментів, у лівій — 9. Між частками легені є щілини. В правій легені велика, або головна, коса щілина відділяє верхню і середню частки від нижньої, а мала горизонтальна— верхню частку від середньої. В лівій легені є тільки одна щілина.
Корінь легені —це великі бронхи і судини, багато лімфатичних вузлів, які зв'язані з іншими лімфатичними вузлами легені і легко збільшуються при запальних процесах.
Плевра. Один з листків замкненого серозного мішка покриває безпосередньо легені (його називають легеневою плеврою), другий вистилає стінки грудної порожнини (це пристінкова плевра). У плевральній порожнині є невелика кількість серозної рідини. Плевра у новонароджених і грудних дітей дуже тонка і тому зміщується при глибоких дихальних рухах і накопиченні рідини. Плевральний мішок більший, ніж легеня, і має запасні простори—закутки (синуси). Накопичення рідини в плеврі у дитини раннього віку спричинює зміщення органів середостіння, насамперед серця.
Середостіння включає судини, нервові стовбури, лімфатичні вузли, з'єднані між собою ніжною пухкою клітковиною. Спереду середостіння обмежене грудиною, ззаду — тілами хребців (І— XI грудних), знизу — діафрагмою. Середостіння умовно поділяють на переднє (верхнє і нижнє) і заднє. У верхньому середостінні знаходяться загрудинна залоза, висхідна дуга аорти і нерви, в нижньому — серце, осердя (перикард), судини, нерви, в задньому середостінні — нерви і частина стравоходу.
Грудна клітка у новонародженої дитини та до 2 років має бочкоподібну форму (поперечний розмір майже дорівнює передньозадньому). Ребра відходять від хребта під прямим кутом, як при вдиху і дихання здійснюється внаслідок опускання діафрагми вниз. Діафрагма у немовляти знаходиться відносно вище, ніж у дорослого, скорочення її слабкі, тому у новонароджених дихання поверхневе. Метеоризм, заковтування повітря, збільшення печінки погіршують вентиляцію легень.
Фізіологічні особливості дихання у дітейАнатомічні особливості органів дихання і грудної клітки зумовлюють у немовлят поверхневий характер дихання, його більшу частоту, аритмію, неправильне чергування пауз між вдихом і видихом. Глибина дихання (абсолютна ємність), тобто кількість повітря що вдихається, у новонародженого значно менша, ніж у наступні періоди дитячого віку та у дорослих. З віком ємність дихального акту збільшується. Частота дихань у дитини тим вища, чим вона менша.
У дітей раннього віку потреба в кисні велика (підвищений обмін), тому поверхневий характер дихання компенсується його частотою. Новонароджена дитина перебуває ніби в стані постійної задишки (фізіологічна задишка новонароджених)?