Нервово-психічний розвиток дитини. Органи дихання

На другому році життя дитина починає ходити більш упевнено, поступово розширює свій запас слів. Вона вчиться малювати, виконувати прості практичні маніпуляції, привчається до охайності, починає гратися м'ячем, підкоряється вимогам дорослих. З'являється потреба в спілкуванні з іншими дітьми.На третьому році життя дитина розмовляє простими фразами, починає ставити запитання «що це?». З 3 до 5 років вона ставить також інші запитання, що допомагають орієнтуватися в часі та просторі: «де?», «куди?», «звідки?», «коли»?. Майже одночасно, іноді пізніше, діти починають задавати запитання «чому?», знаходити причинно-наслідкові зв'язки між окремими явищами, часто наївні «вітер дме тому, що гойдаються дерева»). У 2—3 роки дитина знає свої ім'я та прізвище. З 3 років у неї з'являється свідомість власного «я», проявляється впертість, яку не можна «переламувати» силою. Треба послідовно, ласкаво переконувати дитину, не втрачаючи при цьому витримки і терпіння. В дошкільному віці діти люблять гратися в різні ігри, в процесі яких у них проявляється жива, багата фантазія. Наприкінці дошкільного віку більшість дітей уміють читати і рахувати до 10. У 6 років діти починають свій внутрішній світ пристосовувати до реальної дійсності. До 6—7 років вони ще не можуть тривалий час концентрувати свою увагу на певному завданні, погано засвоюють абстрактні поняття. Ці можливості розвиваються у 6—7 років, тому саме тоді доцільно починати заняття в школі. В молодшому шкільному віці рухи дітей координовані, точні, економні, руховий розвиток досягає високого ступеня. В середньому і старшому шкільному віці проявляється висока здатність до засвоєння знань, оволодіння практичними навичками. У дошкільному віці діти сплять 12—14 год на добу, у шкільному залежно од віку, 11—8 год на добу.

Певним чином на процесі розвитку позначається період статевого дозрівання. З'являється сексуальний потяг до осіб протилежної статі, підлітки виявляють схильність палко закохуватися. Вони починають критично ставитися до авторитетів, зокрема батьків і своїх учителів. У них виникає прагнення до самоутвердження, у частини — невпевненість у своїх силах, яка може іноді компенсуватися зовнішньою самовпевненістю, зухвалою, викличною поведінкою. Підлітки люблять збиратися компаніями, у них визначаються свої лідери. Зростає зацікавленість літературою, мистецтвом. Виразніше проявляються певні схильності і здібності. У цьому віці дорослі, що займаються вихованням підлітків, повинні розумними порадами, особистим прикладом спрямовувати їхню енергію, прагнення до самостійності в потрібне русло.

Слід зазначити, що темпи і строки нервово-психічного розвитку у дітей мають індивідуальні відхилення. Вони багато в чому залежать від умов виховання дитини, догляду за нею, спілкування з дорослими та іншими дітьми. Проте істотна затримка строків нервово-психічного розвитку повинна завжди насторожувати і викликати підозру відносно ушкодження ЦНС. Слід пам'ятати, що через запізнення нервово-психічного розвитку можуть виникати не тільки захворювання нервової системи, а й інші хвороби (рахіт, гіпотрофія, інфекційні захворювання), перебіг яких тяжкий і тривалий.

Органи дихання

До верхніх відділів органів дихання належать ніс, порожнина носа з навколоносовими пазухами, носова частина глотки, гортань, до нижніх — трахея, бронхи, легені.

Зовнішній ніс відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя нижнього носового ходу немає, він формується тільки до 4 років, а ходи досягають повного розвитку десь до 3 років. Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелика гіперемія спричинює у маленької дитини звуження носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей. Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиновидної немає. З другого року життя ці пазухи поступово збільшуються і починають розвиватися. До функцій приносових пазух належить зігрівання повітря, яке вдихається, і захист від шкідливих впливів. Оскільки у ранньому віці вони недостатньо розвинені, запальний процес з носа і носової частини глотки рідко переходить в лобову, клиновидну і верховощелепну пазухи.

Глотка у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з'єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей.У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко: піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки наприкінці першого року життя, вони мають малу кількість судин. За будовою мигдалики подібні до лімфатичних вузлів, з віком вони збільшуються. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4—10 років, а до 14—15 років відбувається зворотний розвиток мигдаликів, які виконують захисну функцію. При попаданні мікроорганізмів лімфоїдна тканина розростається. Частина мікроорганізмів гине, а частина залишається, знаходячи поживне середовище в глибоких затоках (лакунах), і зумовлює у деяких дітей хронічне запалення мигдаликів (хронічний тонзиліт). Із збільшенням піднебінних мигдаликів спостерігаються часті ангіни, катари носової частини глотки. В ранньому віці розростання горлового (аденоїдного) мигдалика може призвести до закриття задніх носових отворів (хоан) і утруднення носового дихання.