Оптимізація лікування хворих з бронхообструктивним синдромом

Лікування пацієнтів обох груп (досліджуваної та контрольної) включало застосування аерозольних b2-агоністів короткої дії для купування нападів ядухи; пацієнти досліджуваної групи отримували бронхорил, а пацієнти контрольної групи — бромгексин у звичайній добовій дозі; антибіотики (групи макролідів) — за ознак активної бактеріальної інфекції (10 пацієнтів групи дослідження і 9 — контрольної).

Результати та їх обговорення

Усі пацієнти досліджуваної та контрольної груп повністю пройшли курс лікування, лабораторні й фізикальні обстеження.

На початку дослідження при аускультації легень виявлено дихання з посиленим видихом (так зване “жорстке” дихання) та сухі розповсюджені хрипи переважно під час видиху у всіх пацієнтів обох груп. У 11 пацієнтів досліджуваної і 10 пацієнтів контрольної групи (усі з діагнозом хронічного обструктивного бронхіту) прослуховувалися також середньопухирцеві вологі хрипи.

Динаміка клінічних симптомів бронхіальної обструкції під час лікування в досліджуваній та контрольній групах пацієнтів за результатами аналізу записів щоденників хворих представлена в таблиці 1.

При аналізі записів пацієнтів щодо кожного симптому окремо виявлено, що пацієнти досліджуваної групи вже протягом перших двох днів лікування відмітили значне полегшення відхаркування і зменшення кількості нападів кашлю, пов’язаних з розрідженням харкотиння, що доповнювалося зменшенням частоти виникнення задишки і спричиняло статистично значиме зниження сумарної вираженості симптомів бронхообструкції у цих пацієнтів вже на 5-й день лікування. В групі контролю також спостерігалася позитивна динаміка всіх клінічних симптомів бронхообструкції, але зменшення вираженості симптоматики було повільнішим і не досягло статистично значимих відмінностей у порівнянні з першим днем дослідження до 5-ї доби лікування.

Важливо зазначити, що у більшості пацієнтів досліджуваної групи (59,94 %) вже до 5-ї доби лікування не було необхідності у застосуванні аерозольних бронходилататорів через значне зменшення проявів задухи, що досягалось у пацієнтів групи контролю на 7–8-у добу лікування.

Доцільно також відмітити полегшення носового дихання, про що сповістили пацієнти досліджуваної групи вже на 2-у добу лікування, хоча цей симптом і не був внесений для оцінки в щоденники хворих.

Динаміка змін бронхіальної прохідності за даними пікфлуометрії (середньодобове значення) в групах дослідження та контролю представлена на рисунку 1.Наведені дані свідчать, що в процесі лікування в обох групах спостерігалася позитивна динаміка покращення бронхіальної прохідності: відбувалося поступове збільшення ПОШвид, що було більш вираженим у групі дослідження, особливо в період від 1-ї до 5-ї доби лікування. За цей період приріст ПОШвид у групі дослідження був статистично значимим, чого не відмічено в контрольній групі.

Лабораторний аналіз харкотиння, проведений наприкінці лікування в обох групах, підтвердив суб’єктивну позитивну оцінку пацієнтами обох груп динаміки змін у характері харкотиння — від гнійного і слизисто-гнійного до слизистого.

З метою оцінки безпечності використання препарату бронхорил у даної групи хворих проаналізовано показники загального та біохімічного аналізів крові, загального аналізу сечі та харкотиння, даних ЕКГ у пацієнтів досліджуваної групи через 10 днів застосування препарату.

Дослідження результатів лабораторних аналізів крові (у тому числі біохімічного дослідження), сечі, харкотиння у пацієнтів обох груп у жодному випадку не виявило клінічно значимих відхилень, що свідчили б про розвиток побічних ефектів.При аналізі результатів ЕКГ-дослідження на початку лікування встановлено наявність тахікардії (частота серцевих скорочень > 90 в стані спокою) у 63,27 % пацієнтів досліджуваної і 53,28 % пацієнтів контрольної групи. ЕКГ-дослідження, проведене на 10-у добу лікування, не виявило істотних змін показників серцевої діяльності, в тому числі ЧСС, у порівнянні з вихідною ЕКГ у пацієнтів обох груп.

Як у контрольній, так і в досліджуваній групі в жодному випадку не зареєстровано виникнення симптомів, які могли б вказувати на розвиток побічних ефектів медикаментозної терапії.

Висновки