Оптимізація лікування хворих з бронхообструктивним синдромом
Згідно з даними медичної статистики захворювання дихальної системи є однією з найбільш поширених причин тимчасової втрати працездатності серед населення України [1]. В клініці та патогенезі цих захворювань, зокрема, таких розповсюджених, як хронічний бронхіт і бронхіальна астма, провідну роль відіграє розвиток бронхообструктивного синдрому різного ступеня вираженості, що значно погіршує якість життя хворих і у тяжких випадках є причиною формування незворотних змін в організмі: емфіземи легень, гіпертензії в малому колі кровообігу, легеневого серця [2, 4].
Вчасне застосування комплексного лікування бронхообструкції в період загострення захворювань та призначення базисної терапії бронхолітиками на період клінічної ремісії дозволяє значно покращити показники зовнішнього дихання, метаболізму, попередити або сповільнити формування структурних змін у бронхіальному дереві, легенях, серцево-судинній системі [3, 4].
Для ефективного лікування бронхообструктивного синдрому патогенетично обґрунтованим є застосування бронхолітиків, зокрема, b2-агоністів, протизапальних агентів та засобів, що полегшують відхаркування, розріджуючи мокротиння та відновлюючи нормальну структуру та функцію бронхіального епітелію [1, 2, 3].
Намагаючись вибрати найбільш ефективну терапію хворим з бронхообструктивним синдромом, що була б спрямована на основні ланки його патогенезу (спазм бронхів, запалення та набряк слизової оболонки, зміни в складі та кількості бронхіального секрету), лікар призначає хворому декілька медичних препаратів одночасно. А якщо врахувати часту необхідність застосування антибактеріальної, протиалергічної терапії у таких хворих, то схема лікування стає громіздкою і дороговартісною. Крім того, необхідність приймати препарати декілька разів на день значно знижує комплаєнс, а це, в свою чергу, негативно впливає на ефективність лікування.
Тому заслуговує на увагу використання комбінованих препаратів для лікування бронхообструкції, що одночасно впливають на кілька механізмів регуляції бронхіальної прохідності. Одним з таких препаратів є комбінований лікарський засіб бронхорил виробництва фармацевтичної компанії “Дженом Біотек” (Індія). Препарат, представлений на вітчизняному фармацевтичному просторі у вигляді сиропу, містить (на 10 мл сиропу): сальбутамолу сульфату 4,0 мг; бромгексину гідрохлориду 8,0 мг; фенілефрину гідрохлориду 5,0 мг. Завдяки такому складу бронхорил виявляє бронхолітичний, відхаркувальний, протинабряковий ефекти, сприяє розрідженню харкотиння і відновленню структури і функції бронхіального епітелію.
Матеріали та методи
Для визначення ефективності й безпечності застосування бронхорилу в лікуванні бронхообструктивного синдрому фахівцями кафедри сімейної медицини КМАПО ім. П. Л. Шупика на базі відділення алергології Київської обласної клінічної лікарні було проведено моноцентрове відкрите клінічне дослідження. В досліджувану групу було включено 30 пацієнтів: 17 хворих з хронічним обструктивним бронхітом і 13 — з персистуючою астмою легкого або середнього ступеня тяжкості, які на момент звернення за медичною допомогою мали показники пікової об’ємної швидкості видиху (ПОШвид) у межах 50–75 % від розрахункової і не потребували призначення системної кортикостероїдної терапії. В групу дослідження не включалися пацієнти з клінічно значимими супутніми захворюваннями внутрішніх органів.
Середній вік пацієнтів досліджуваної групи становив 25,8 років. У дослідженні брали участь 12 жінок і 18 чоловіків. У комплексному лікуванні цих пацієнтів застосовували бронхорил у дозі 10 мл тричі на день протягом 10 днів.
У групу контролю були включено 30 пацієнтів з такою самою нозологією, клініко-інструментальні показники функції зовнішнього дихання яких на день початку дослідження істотно не відрізнялися від показників досліджуваної групи. Віковий та статевий склад пацієнтів контрольної групи і групи дослідження статистично не відрізнявся.
Як пацієнти досліджуваної, так і контрольної груп мали задокументовані дані рентгенологічного дослідження легень, які свідчили про відсутність специфічних уражень.Усім пацієнтам проводилися загальноклінічні обстеження на початку та на 10-й день дослідження: визначалися вихідні показники зовнішнього дихання методом спірографії, виконувалися загальні аналізи крові, сечі та харкотиння, визначалися показники біохімічного дослідження крові (АлТ, АсТ, креатинін, сечовина, білірубін, рівень цукру крові натще), виконувалась ЕКГ, а також проводилося фізикальне обстеження. Протягом дослідження всі пацієнти досліджуваної та контрольної груп вели щоденник пацієнта, де регулярно відзначали вираженість таких симптомів, як кашель, кількість, в’язкість і характер харкотиння (від слизистого до гнійного), утруднення дихання в балах від 0 до 3: 0 балів — симптом відсутній, 1 бал — легко виражений, 2 — середньої вираженості, 3 — виражений. Крім того, протягом 10 днів пацієнти вимірювали ПОШвид 2 рази на день за допомогою індивідуальних пікфлуометрів і заносили результати до щоденника, де також відмічали частоту використання аерозольного бронходилататора. З метою оцінки безпечності застосування бронхорилу у даної групи пацієнти зазначали також появу і вираженість будь-яких нових симптомів, які можна було б розцінити як прояви побічної дії препарату.