Органи чуттів. Органи зору, нюху і смаку
Середня, або судинна, оболонка очного яблука представлена густим судинним сплетенням. У свою чергу, вона поділяється на три ділянки: власне судинна оболонка — становить найбільший, задній відділ її, вона тонка і вистеляє зсередини всю склеру; війкове тіло — займає середню, потовщену частину судинної оболонки; передня ділянка, або райдужка,— тонка пластинка з отвором у центрі, який називається зіницею. У товщі райдужки розміщені два непосмуговані м'язи: м'яз — звужувач зіниці та м'яз — розширювач зіниці. Пігмент, який міститься у райдужці, визначає колір ока у людини.Тепер доведено, що хоч товщина райдужки 300 мкм, вона складається з кількох шарів пігментних клітин і має значну кількість нервових закінчень. Вважають, що кожна її ділянка знаходиться під контролем центральної нервової системи і через неї зв'язана з відповідними органами тіла. На основі цих відомостей розроблені схеми проекційних зон організму на райдужці, які використовують для діагностики захворювань (іридодіагностика).
Внутрішня оболонка очного яблука, або сітківка,— найважливіша функціональна оболонка, оскільки в ній є спеціальні рецептори нервового апарату ока; має складну мікроскопічну будову.
Сітківка покриває внутрішню поверхню судинної оболонки і, в свою чергу, поділяється на три частини: зорову, війкову та рай-дужну:
Війкова та райдужна частини менші за площею, розміщені спереду і мають простішу будову. Функціональне значення їх невелике, оскільки вони не містять фоторецепторів.
Зорова частина сітківки функціонально дуже важлива, має складну багатошарову мікроскопічну будову. Вона має вісім шарів, з них чотири шари клітин, хоча неозброєним оком можна виділити дві частини: зовнішню — пігментну, що складається з пігментних клітин, та внутрішню — нервову.
Основним фізіологічним елементом нервової частини є чутливі нервові клітини, які сприймають світлові подразнення,— фоторецептори. До них належать паличкоподібні та колбочкоподібні зорові клітини. Ці клітини трансформують світлове подразнення в нервовий імпульс, який передається розміщеним глибше клітинам, що називаються біполярними, нейроцитами. Далі імпульс передається гангліозним нейроцитам, відростки яких і утворюють зоровий нерв.
Місце утворення зорового нерва легко визначається при дослідженні на внутрішній поверхні сітківки, у вигляді невеликого диска (діаметр близько 1,5 мм) зорового нерва. Ця ділянка не має фоторецепторів, а дещо назовні від диска зорового нерва є місце найгострішого зору, так звана пляма — округла (близько 1 мм), червонувато-коричневого кольору частина сітківки.
Ядро очного яблука становлять кришталик, склисте тіло та водяниста волога передньої і задньої камер очного яблука. Звичайно ці елементи прозорі і мають здатність заломлювати світло.
Кришталик (lens) — найважливіший елемент ядра. Має форму двоопуклої лінзи, яка розміщена у виїмці склистого тіла, позаду райдужки.
Кришталик утворений прозорою, безбарвною речовиною, яка не має ні судин, ні нервів і охоплена з усіх боків безструктурною капсулою.
Послаблення або напруження утворів, які фіксують капсулу кришталика до війкового тіла, викликає зміну опуклості кришталика, що пов'язано з заломною його здатністю, а це сприяє тому, що зображення предмета (близько або далеко розміщеного) падає точно на сітківку. Це явище називається акомодацією.
Склисте тіло (corpus vitreum) — це безструктурна, прозора, драглиста маса, яка виповнює більшу частину порожнини очного яблука.
Передня камера очного яблука (camera anterior bulbi) міститься між рогівкою та передньою поверхнею райдужки і має форму сегмента кулі.
Задня камера очного яблука (camera posterior bulbi) знаходиться позаду райдужки і спереду кришталика та війкового тіла.
Як передня, так і задня камери очного яблука сполучаються між собою і наповнені прозорою рідиною — водянистою вологою.
До додаткових органів ока (organa oculi accessoria) належать повіки, сполучна оболонка, слізний апарат та м'язи очного яблука.