Організовані сечові осади. (Морфологічна характеристика, клінічне значення)

Незмінені еритроцити у сечі найчастіше трапляються при ураженнях сечовивідних шляхів (цистити, пієліти, травми сечовиводів і т.д.)

Лейкоцити в 2-4 рази більші, ніж еритроцити, мають вигляд круглих кульок з подвіним конкуром і зернистою протоплазмою, що заломлює світло, з одиничним ядром чи кількома ядерцями. Лейкоцити можуть потрапляти з усіх відділів сечових шляхів. У нормі в сечі здорової людини трапляються одиничні лейкоцити: у чоловіків – від 1 до 3 в полі зору і від 7 до 19-и у жінок.

Значна кількість лейкоцитів з’являється при ураженнях сечовивідних шляхів, циститах, ті елітах. Щоб відрізняти лейкоцити від клітин епітелію, мазок забарвлюють розчином Люголя.

При цьому лейкоцити будуть бурого кольору, а епітелій жовтого.

В лужній сечі лейкоцити дуже розбухають збільшуються і руйнуються.

Циліндри – це зліпки ниркових канальців, що складаються з білка – альбуміноїда, зсілого в просвіті сечових канальців. Сечові циліндри трапляються у вигляді прямих і зігнутих трубчастих утворень.

Розрізняють циліндри (гіалінові, соскоподібні, зернисті, еппітеліальні. Кров’яні – гемоглобінові) і циліндроїди.

Гіалінові циліндри під мікроскопом мають вигляд ніжних прозорих утворень із заокруглими кінцями. Утворюються в нирках і трапляються при всіх видах альбумінурій. Гіолінові циліндри з нашаруваннями з еритроцитів і ниркового епітелію характерні для ураження нирок. Поява в сечі вузьких, без нашарувань гіалінових циліндрів спостерігається інколи після посилених занять спортом, тривалого купання, при охолодженні, після сильних пологів, при подагрі і особливо значення не має.Соскоподібні циліндри – великі, довгі, широкі, з поперечними перехватами. Грубої будови, сірувато-жовтого кольору, з характерним блиском. Трапляються тільки при тяжких хронічних захворюваннях нирок, нефрозах, нефросклерозі, амілоїдозі та ін.

Зернисті циліндри за розміром нагадують гіалінові, тільки дещо товстіші, утворюються з розкладених клітин ниркового епітелію. Непрозорі утворення. Вкриті великими і дрібними зернятками, часто містять речовини, що подвійно заломлюються (жир). Зернисті циліндри часто трапляються при гострому і хронічному нефритах, нефрозах і застій нирці, ліпоїдному нефрозі і лікуванні препаратами вісмуту.

Епітеліальні циліндри складаються з склеєних клітин відірваного епітелію. Звичайно трапляються разом із зернистими циліндрами. Поява епітеліальних циліндрів у сечі свідчать про дегенеративні зміни в канальцях нирок, що спостерігається при гострих і хронічних нефритах і нефрозах.

Гемоглобінові циліндри – циліндричні утворення жовто-коричневого і жовто-бурого кольору з дрібною зернистістю, подібні до зернистих циліндрів. Утворюються із зсілого гемоглобіну, який може бути виділений з осаду у вигляді коричневого детриту. Гемоглобінові циліндри трапляються при гострому геморагічному нефрозі.

Циліндроїди зовнішнім виглядом нагадують гіалінові циліндри. Вони такі прозорі, але довші, мають виразну поздовжню окресленість, нагадують за формою смужки чи стрічки, звужені на кінцях, які часто скручені або зігнуті. Циліндроїди з’являються в сечі при захворюваннях нирок, ураженнях мисок і запаленні сечового міхура.

Циліндри з еритроцитів можуть складатися зі зліпків еритроцитів або мати в основі гіалінові циліндри з осілими на них еритроцитами.

Еритроцитарні циліндри трапляються при запаленнях нирок (нефритах), що супроводжуються гематуріями.

Несправжніми циліндрами називають утворення, які лише зовні подібні до справжніх.

Циліндри з лейкоцитів трапляються порівняно рідно. Їх можна виявити при гнійному нефриті, пієлонефриті. Вони утворюються в сечових шляхах в результаті склеювання гнійних елементів з слизом або відкладаються на гіалінових циліндрах і виділяються із сечею.