Пієлонефрит, гостра і хронічна недостатність нирок
Лікування. В гострому періоді призначають постільний режим. Під час ремісій при хронічному перебігу режим загальний з обмеженням фізичних навантажень. Хворим на пієлонефрит не можна вчитися у спортивних школах і брати участь у силових змаганнях. Проте при стійкій клініко-лабораторній ремісії дозволяються рухливі ігри, плавання, прогулянки на лижах. Треба рекомендувати систематичні заняття ЛФК для зміцнення м'язів живота, стегон, попереку та промежини, оскільки це поліпшує функціональний стан сечової системи.Дієта при активному запальному процесі ґрунтується на обмеженні білка, натрію (молочно-рослинна їжа) і цілковитому вилученні продуктів з екстрактивними речовинами та ефірними оліями (м'ясні бульйони, цибуля, часник, кава, шоколад, смажені страви, бобові, щавель, риба та ін.). Бажано чергувати кожні З—5 днів м'ясну їжу, яка підкислює сечу, з рослинною, що її олужнює. Такий спосіб харчування створює несприятливі умови для розмноження мікроорганізмів. Кількість рідини збільшується до 1,5—2 л на добу. Після видужання дієта має бути повноцінною, тільки обмежують згадані вище подразливі продукти.
Серед медикаментозної терапії провідне місце займають антибактеріальні препарати, які підбирають за чутливістю мікроорганізмів до антибіотиків і з урахуванням функціонального стану нирок. Найчастіше при пієлонефриті застосовують ампіцилін, оксацилін, нітрофурани (фуразолідон, фурадонін), препарати налідиксової кислоти (неграм, невіграмон), групу нітроксоліну (5-НОК, нітроксолін). При збереженій функції нирок можна застосовувати антибіотики з групи аміноглікозидів (гентаміцин, бруламіцин, амікацин), цефалоспоринів (цефамізин, кефзол, кла-форан та ін.), тетрацикліни, сульфаніламідні препарати (сульфадиметоксин, сульфален, бісептол, бактрим, етазол) та ін. Антибактеріальні препарати призначають 7—10-деншши курсами, замінюючі один одним. Лікування при гострому пієлонефриті триває не менше 3 міс, при хронічному—8—12 міс. Під час ремісії, строк застосування антибактеріальних препаратів скорочується до 20—Ш днів кожного місяця внаслідок використання лікарських рослин. Дія останніх різнобічна. Антигістамінні і протизапальні властивості мають листки і ягоди брусниці (кам'янки), ягоди журавлини, листки мучниці, груші, звіробою (прозірника), сечогінні — петрушка, хвощ польовий (сосонка польова), яловець, листя берези, літолітичні — квітки волошки, ягоди шипшини, трава кролива дводомної.
Для поліпшення обмінних процесів і підвищення реактивності організму призначають вітаміни групи В, аскорбінову кислоту, ретинол, апілак, метацил, пентоксил, лізоцим та ін.
При анатомічних аномаліях органів сечової системи потрібне хірургічне лікування.
Хворі, які перенесли пієлонефрит, повинні бути на диспансерному обліку; при гострому перебігу не менше двох років, при хронічному — до п'яти з моменту останнього загострення. При цьому періодично роблять загальні аналізи сечі, крові, стежать за функцією нирок. Продовжують фітотерапію, у разі потреби дають антибіотики, санують вогнища хронічної інфекції. Через півроку після загострення рекомендується санаторно-курортне лікування (Трускавець, Східниця, Друскішнкай, Желєзноводськ та ін.).
Гостра і хронічна недостатність нирок
Недостатність нирок — це порушення функцій клубочко-канальцевого апарату нирок, що супроводиться затриманням в організмі продуктів азотистого обміну та інших метаболітів, розладами водного, електролітного, осмотичного обміну, кислотно-основної рівноваги, регуляції артеріального тиску, кровотворення та ін.
Якщо такий стан настає швидко (години, дні), то виникає гостра недостатність нирок•; якщо ж він розвивається поступово протягом місяців і років, то це хронічна недостатність нирок.
Причинами и недостатності нирок бувають гломерулонефрит, пієлонефрит, спадковий нефрит, гемолітико-уремічний синдром, природжені дисплазії нирок, отруєння різними хімічними речовинами лікарськими засобами, грибами, переливання несумісної крові, різні шокові стани (травматичний, опіковий, від крововтрати, ексикозу) та ін.
Порушення функції нефрону при гострій недостатності нирок виникає внаслідок зменшеної гемодинаміки в нирках і різко зниженого постачання їх киснем. При сприятливому перебігу гострої недостатності нирок можливе повне відновлення їхньої функції. Хронічна недостатність нирок зумовлює поступову загибель щоразу більшої кількості нефронів, які замінюються сполучною тканиною. Функція нирок при цьому відновитися вже не може.
Клініка гострої недостатності нирок складається з 4 стадій. У початковому періоді на перший план виступають симптоми тієї хвороби, яка призвела до гострої недостатності нирок. Це переважно клінічна картина того чи іншого отруєння, шоку, гемолітико-уремічного синдрому, гломерулонефриту і т. ін. Одночасно зменшується діурез, знижується відносна густина сечі (нижче 1015). Ця стадія триває від кількох годин до кількох днів. Надалі розвивається одігоануричний період. Кількість сечі зменшується до 100-30мл на добу, її відносна густина низька. З'являються анорексія. нудота і блювання, шкіра бліда, з крововиливами. Можуть бути набряки. Іноді розвивається набряк: легень. Внаслідок ацидозу дихання стає глибоким, прискореним. Вислуховується тахікардія, можливі аритмії. При вживанні солі підвищується артеріальний тиск. Характерні метеоризм і біль у животі, пронос. У крові швидко зростає кількість сечовини, креатиніну, калію, магнію, виникає ацидоз.При сприятливому перебігу хвороби настає період відновлення діурезу. Кількість сечі збільшується до 3-5л. На добу, відносна густина її далі низька. З часом зникають азотемія і гіперкаліємія. Остання може перейти в небезпечний стан — гіпокаліємію. При правильному лікуванні функція нирок поступово відновлюється і настає стадія видужування. Для цілковитого одужання хворого потрібно від 6 міс до 2 років.