Плазмоклітинна множинна мієлома

Використання α-інтерферона при ММ грунтується не тільки протипухлинною активністю цього цитокіна, але й синергізмом його дії з мелфаланом і преднізолоном, що призводить до гальмування ростової активності ІЛ-6 і зниження продукції моноклонального Ig. ІФ-альфа при ММ застосовується як в індукційній (разом з мелфаланом і преднізолоном), так і в підтримуючих програмах (“ІФ+дексаметазон”).

У фазу індукції інтрон А вводять в дозі 3 МО/м² - 3 рази в тиждень у поєднанні з ХТ (18-24 міс.). Після досягнення ремісії інтрон А вводять у вказаному режимі постійно (найкращий ефект при ММ з ІgА або з білком Бенс-Джонса).

Останнім часом рекомендують включення в лікувальні програми при ММ біфосфонатів – інгібіторів остеокластної активності (бонефос, аредіа, зомета). Ці препарати сповільнюють руйнування кісток і відновлюють їх міцність. Найкращі результати одержані при використанні памідронату (Aredia), який при ІІІ стадії ММ сприяє зниженню продукції ІЛ-6, зменшенню болю у кістках, збільшенню медіани виживання. Лікування біфосфонатами проводиться після стійкого результату на цитостатичну терапію.

Необхідно безперервне застосування ефективної програми ХТ з дотриманням доз та інтервалів на протязі не менше 2 років.

Синдром підвищеної в’язкості успішно лікується плазмаферезом (ПА). Повторні процедури ПА з видаленням 1-1,5л плазми 2-3 рази в тиждень показані при нирковій недостатності, у важких випадках – гемодіаліз. Слід вказати, що ниркова недостатність різко погіршує прогноз тільки якщо її не вдається подолати ХТ на протязі 1-2 місяців.

Показання до застосування ПА при ММ:

- синдром високої в’язкості крові;

- кровоточивість при гіперпротеїнемії вище 130-140 г/л;

- ниркова недостатність, яку не вдається подолати на протязі 2-3 тижнів.

Лікування патологічних переломів проводиться за загальними правилами: основний принцип – хороша репозиція і фіксація обломків, можливе застосування хірургічного остеосинтезу. При компресійних переломах хребців і радикулярному синдромі поряд з цитостатичною терапією показане витяжіння на щиті, ходьба на милицях. Носіння корсетів не рекомендується. Ліжковий режим небажаний, він призначається тільки при гострих болях у зв’язку зі свіжими переломами кісток. Всім хворим, в тому числі і тим, які знаходяться на ліжковому режимі, необхідні заняття лікувальною фізкультурою для забезпечення навантаження на опірні частини скелета.

Перебіг. Розрізняють (Андреєва Н.Е., 2003):

- “тліючу ММ” без ознак прогресування на протязі багатьох місяців (років);

- повільно прогресуючу (індолентну) форму: ремісія 5 і більше років;

- активну – при відповіді на першу лінію терапії; швидкопрогресуючу – “агресивну”: при первинній або вторинній резистентності до хіміотерапії.

Прогноз. До факторів високого ризику відносять:

1. Процент плазмоцитозу кісткового мозку більше 30% - агресивна ММ.

2. Морфологічний варіант захворювання: зрілий – індолентна, з наявністю незрілих форм – активна, плазмобластний – агресивна ММ.

3. Швидкий ріст пухлини по наростанню кісткових деструкцій.

4. Мієлемія: еритроцитоз і зсув у лейкоцитарної формули вліво.