Подорожник великий – лікарське застосування
Біологічно активні речовини.
Рослина вміщує значну кількість пектинових речовин (листки – до 20%, насіння – до 40%); органічні кислоти – бензойну, саліцилову, сиреневу, гентицинову і ін.; оксикоричну кислоти – хлоргенову, коричну, п-кумарову, ферулову, кофейну, нехлоргенову і ін.; флавоноїди – похідні лютеоніна (7-глікозид і 7-глюкуронід), кверцетина, апігеніна, скутелляриїна, гіспідуліна, байкалеїна, метилоксискутелляреїна; сапоніни; каротин; сім амінокислот; філохінон, аскорбінову кислоту, вітамін U; іридоїдні глікозиди – аукубін і каталол; невелику кількість дубильних речовин; сліди алкалоїдів; ескулетин, віразол; ситостерин.
В насінні подорожника великого знаходяться пектинові речовини, білки, амінокислоти, жирні масла (до 20%), стероїдні сапоніни, цукор плантеоза, олеїнову кислоту та її похідні.
Біологічно активними речовинами являється пектин, іридоїди, флавоноїди і сапоніни. Пектин володіє ранозагоювальною властивістю. Іридоїдний глікозид аукубін і продукти його розпаду мають виражену протизапальну дію. Сапоніни, пектинові кислоти, флавоноїди і оксикоричні кислоти спричинюють зниженню вмісту холестерину в крові і володіють гіпохолестеринемічною дією.
Історія застосування рослини.
Подорожник – самий древній лікарський засіб. У ХІІ столітті до нашої ери його заготовляли в Китаї спеціальні збирачі; древні греки і римляни застосовували насіння подорожника для лікування дизентерії.
Якось китайський імператор Као-Тсу вирішив одружитися з Лу, надзвичайно вродливою, але убогою та простою дівчиною. Звичайно це викликало обурення двору. Найбільше обурювався Хіянг Ю – володар однієї з великих китайських провінцій. Розраховував на те, що дружиною імператора стане його дочка Тсі, вродлива, знаменита і освічена. Водночас почали розповсюджуватись чутки, що імператор є безплідним, адже з жодною із своїх наложниць не мав дітей. Ситуація набувала політичного характеру. Хто ж стане спадкоємцем імператорського трону?
Імператор, крім цього, мав доволі слабке здоров’я, тому і напророчили йому коротке життя. Для чотирнадцятилітньої імператорки ситуація була небезпечною – по смерті чоловіка, будучи беззахисною, безсумнівно, сама б втратила життя. Лише народження дитини могло її врятувати. Потрібно було повернути плодовитість шановному чоловіку. Хіянг Ю, що прагнув захопити владу, почав підозрювати імператорку в чаклунстві, адже її мати була сільською знахаркою. А від прислуги він довідався, що Лу подає чоловікові підозрілі відвари з трав. Виявилося, що це настій з подорожника, який би дозволив імператорській парі народити спадкоємця, а отже, і зміцнити владу. Чудодійна сила відвару подіяла, І незабаром Лу чекала вже первістка.
Дізнавшись про це, Хіянг Ю намовив свою доньку, яка постійно була при імператорці, підсипати їй отруту. Він підкупив також і лікарів, щоби часом не розпізнали причини нездужання імператорки. Коли нещасна володарка була вже майже при смерті, її чоловік покликав на допомогу тещу. Вона ж вдалася до лікування подорожником. Ця трава виявилася чудовою протиотрутою. А пара отруйників і підкупних лікарів заплатили за свій вчинок головою. Лу ж народила здорового сина.
Бабка належала до найбільш популярних лікарських засобів у Європі. У Німеччині називали її “королевою доріг”, бо росла вона при дорозі. Паломники прикладали її листя на стерті стопи, що давало швидке полегшення. Юнаки лікували ним контузії, отримані під час роботи в полі.
Для селян рослина може служити і індикатором свого роду: широке поширення даної рослини на пасовищах і луках ознака неблагополуччя. Значить, угіддя виснажені, застарілі або просто запущені. І тварини їдять його тільки в поєднанні з сіном, а як корм використовується тільки для качок і гусей, які добре щипають його.
В Болгарії листки подорожника застосовуються при гастриті з підвищеною кислотністю шлунку, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при анемії, безсонні, пародонтозі, для компресів при кон’юктивітах, при укусах комах і ін.В Франції настій з листків подорожника також широко застосовується при гострих і хронічних гастритах, гострих і хронічних
ентеритах, при дизентерії, туберкульозі кишечнику, хронічному нефриті.