Профілактика правця
ПРАВЕЦЬ – ХВОРОБА СЕЗОННА
Улітку, коли багато людей працює у полі, порається у садах і на городах, зростає небезпека заразитися збудником працю. Його спори у грунтах зберігаються протягом багатьох десятиліть. Епідеміологи застерігають: токсини збудника правцю є сильною біологічною отрутою, яка уражає людину, а також майже всіх теплокровних тварин – коня, корову, вівцю, козу, собаку, кроля, морську свинку, білу мишу та ін. Саме травоїдні тварини і людина є носіями збудника правцю. Їхній травний канал є природним середовищем існування та розмноження правцевого мікроба. Тварини виділяють правцеву паличку постійно.
У природі існує постійний колообіг збудника правцю. З випорожненнями тварин і людей паличка виділяється у довкілля, яка у грунті перетворюється на спори і забруднює його. За сприятливих умов спори палички правцю можуть проростати, розмножуватися і накопичуватися. Вони стійкі до високих температур, навіть до дії дезінфікуючих засобі. Грунт є постійним резервуаром збудника правцю.
Майже по всій Україні розвинене тваринництво і це сприяє забрудненню грунтів збудником правцю. Однак воно не скрізь однакове і залежить від складу грунтів.
На півдні України, де переважають чорноземи, створюють сприятливі умови для вегетації збудника. Навпаки, у північному регіоні, де великі поклади дерново-підзолистих і піщаних грунтів з невеликим вмістом гумусу, кислим рН, немає належних умов для вегетації збудника. Отож, тут забрудненість правцевою паличкою у зразках становить близько 14%, тоді як у чорноземах – 74%.
Чим небезпечна паличка правцю?
У світі щороку гине від правцю близько 1 млн. людей. з них багато новонароджених.
Це одна із найнебезпечніших і важких гострих інфекційних хвороб, яка виникає внаслідок проникнення збудника до організму через ушкоджену шкіру або слизові оболонки. Токсином уражається центральна нервова системи, що зумовлює тонічне напруження скелетних м’язів з періодичними генеролізованими судомами.
Як уже зазначалося, вхідними воротами для збудника правцю є різні ушкодження шкіри – від масових поранень до ледь помітних подряпин. Рухома паличка, яка під мікроскопом має вигляд тенісної ракетки, або барабанної палички, у місці потрапляння за наявності анаеробних умов розмножується і виробляє екзотоксин, який руховими волокнами периферійних нервів і з кров’ю потрапляє до спинного і довгастого мозку, уражаючи рухові центри. Це призводить до тонічного напруження м’язів та судом. Хвороба має дуже важкий перебіг.
Причинами смерті від правцю є асфіксія (задушення) – унаслідок судомного синдрому, параліч серцевої діяльності або дихання.
Інкубаційний період триває від 3 до 30 днів (найчастіше – 5-14 днів).
Чим він коротший, тим важчий перебіг недуги. Здебільшого хвороба починається гостро. У частини хворих з’являються продромальні явища, такі як нездужання, неприємні відчуття у ділянці рани (тягнучий біль, незначні посмикування м’язів навколо неї), головний біль, пітливість підвищена, дратівливість. Ще наприкінці інкубації у хворого можна викликати рефлекс жувальних м’язів. Для цього хворому пропонують напіввідкрити рот і обережно постукують вказівним пальцем по його обличчю над жувальним м’язом. Виникають судомні скорочення жувальних м’язів і рот закривається.
Одним з перших характерних симптомів хвороби є тризм – напруження і судомне скорочення жувальних м’язів, що затруднює відкривання рота. Майже одночасно, внаслідок напруження мімічних м’язів, з’являється застигла “сардонічна посмішка” – лоб хворого у зморшках, очні щілини звужені, рот, розтягнутий, як у посмішці.
Невдовзі виникає дисфагія – затруднене ковтання, внаслідок спазму м’язів глотки. Поєднання цих трьох симптомів є характерною ранньою ознакою правця. Потім з’являється тонічне напруження м’язів потилиці (регідність), що поширюється на спину, живіт, кінцівки. Залежно від переважного напруження тих чи інших м’язів тіло хворого набуває різноманітних поз. Частіше тіло хворого вигинається, він лежить із закинутою назад головою і дещо піднятою над ліжком поперековою ділянкою.