Рак передміхурової залози

М1b – кістки;

М1с – інші локалізації

Примітка. За наявності понад однієї локалізації метастазів потрібно визначати категорію, яка відповідає більш широкому поширенню пухлини.

Патологоанатомічна класифікація рТNМ

Категорії рТ, рN, рМ відповідають категоріям Т, N і М. Однак відсутня категорія рТ1, оскільки наявність тканин є недостатньою для визначення вищої категорії рТ.

G – гістопатологічна градація;

Gх – ступінь диференціювання, який неможливо оцінити;

G1 – високодиференційована пухлина;

G2 – помірно диференційована пухлина;

G 3-4 – низькодиференційована (недиференційована) пухлина;

Гістоморфологічна характеристика раку передміхурової залози по класифікації Міжнародного протиракового Союзу включає 3 типи гістологічної градації:

1 – високий ступінь диференціації;

2 – помірний ступінь диференціації;

3 – низький ступінь чи відсутність диференціації.

Відповідно до первинного місця розвитку пухлини - в ацінусах чи канальцях, аденокарцинома, складає близько 90 % усіх гістологічних форм.

Саркома передміхурової залози зустрічається в 0,5 - 1% випадків і найчастіше в молодому віці.

Групування за стадіями

Діагностика раку передміхурової залози

Відповідно до рекомендацій Європейської Асоціації Урологів (ЄАУ) виданим в лютому 2002 року, головними засобами діагностики РПЗ на даний час є: пальцеве ректальне дослідження, визначення рівня простатичного специфічного антигену (ПСА) у сироватці крові та трансректальна ультрасонографія (ТРУС).

У більшості пацієнтів захворювання у початкових стадіях перебігає безсимптомно, у зв'язку з чим РПЗ потрібно активно виявляти. При цьому дуже важлива роль належить ректальному пальцевому дослідженню ПЗ (ПРД). У разі відсутності у поліклініках оглядових кабінетів для чоловіків не тільки урологи й онкологи, але й усі лікарі хірургічного профілю повінні здійснювати ректальне пальцеве дослідження ПЗ усім чоловікам віком понад 45 років, які звертаються в поліклініку по медичну допомогу з будь-якого приводу. За найменшої підозри наявності РПЗ лікар має направляти пацієнта на дослідження рівня ПСА.

ПСА-тест, ( при нормі не вище 4,0 нг/мл) має високу чутливість і специфічність, низьку частоту помилкових-позитивних і помилкових-негативних результатів і високе прогностичне значення. Асоціація урологів Сполучених штатів Америки рекомендує проведення цього тесту щорічно всім здоровим чоловікам старше 50 років, у яких очікується тривалість життя не менш 10 років.