Травматизм. Профілактика травматизму

Побутовий травматизм об'єднує травми, що виникають у домашніх умо¬вах (у квартирі, на подвір'ї, в гаражі). Велика кількість їх пов'язана з приби¬ранням квартири та приготуванням їжі. Переважають забиття, рани, опіки. Уражується переважно кисть. Багато травм виникає під час сварок та бійок, чому сприяє алкоголь. Частіше побу¬тові травми виникають у чоловіків, зок¬рема молодих.

Спортивний травматизм — травми, які одержують люди під час заняття спортом на майданчиках та в залах. Цей вид травм складає близько 2— 3 % від усіх пошкоджень травматичного поход¬ження. Характерний для футболістів, боксерів, гімнастів, хокеїстів та мото¬гонщиків. Переважають травми опор¬но-рухового апарату (забиття, перело¬ми, розтягнення, вивихи), а також го¬лови та тулуба.До дитячого травматизму належать усі види невиробничого травматизму (до¬рожньо-транспортний, побутовий, шкільний, вуличний, спортивний та ін.) у дітей. Нещасні випадки з дітьми в побутових умовах трапляються часті¬ше у віці до 3 років. Переважна кількість травм у дітей віком до 13 років спостерігається в шкільному віці під час ігор та занять спортом (50 %); 30 % вдома і 20 % — в дорожньо-транспорт-них пригодах (смертність сягає 80 %).

Загальна смертність дітей від нещас¬них випадків складає, за даними ВООЗ, 37,2 на 100 тис. хлопчиків і 22,8 на 100 тис. дівчаток.

Виробничий травматизм пов'язаний з виконанням завдань на виробницт¬ві — у промисловості чи сільському гос¬подарстві.

Основні причини виробничого травматизму — незадовільні умови пра¬ці, недосконалі або несправні знаряд¬дя виробництва або неправильна їх експ¬луатація, особистий стан працівника тощо. Серед цих загальних причин ви¬робничого травматизму є безліч конкрет¬них обставин, пов'язаних з особливос¬тями організації праці на виробництві, його арсеналом, складом та кваліфіка¬цією робітників тощо. Порушення тех¬ніки безпеки на виробництві, застаріла та несправна техніка, погані санітарно-гігієнічні умови праці (захаращеність робочого місця, забруднення повітря, неадекватне освітлення), недостатня ква¬ліфікація робітника, перевтома, чис¬ленні конструктивні недоліки станків та машин тощо сприяють травматизмові.

Найпоширеніші виробничі травми:

рани, забиття, опіки, електротравми. Сільськогосподарський травматизм сьо¬годні в зв'язку з механізацією та елект¬рифікацією сільського господарства за структурою мало чим відрізняється від промислового. Також переважають поранення, забиття, закриті пошкод¬ження, переважно кінцівок (понад 80 %), значно рідше — внутрішніх органів. До 70 % травм — легкі.

Більшість травм належить до невироб¬ничих. Найбільшу тривогу викликає дорожньо-транспортний травматизм, який образно називають "війною на до¬рогах". Жертвами цього виду травматиз¬му щорічно стають мільйони людей, чет¬верть мільйону помирають на місці Якщо взяти до уваги недосконалість обліку, ста¬тистики травм та, власне, визначення поняття смерті від травми, то можна з впевністю сказати, що кількість жертв цього виду травматизму набагато більша, ніж повідомляється офіційно.

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ

Для боротьби з травматизмом насам¬перед треба створити для людини спри¬ятливі соціально-економічні та еко¬логічні умови та проводити спеціальні профілактичні заходи організаційного, технічного, санітарно-гігієнічного, медичного, освітнього й морально-етичного характеру.

Найлегше піддається регулюванню, керуванню виробничий травматизм. Головними умовами його профілакти¬ки є ретельна організація на виробниц¬твах заходів з техніки безпеки та суво¬рий контроль за їх виконанням усіма працівниками.

Дорожньо-транспортний травма¬тизм вимагає великої уваги з боку як держави з її контрольне- регулюючими установами, так і конструкторів ма¬шин, а також водіїв та пішоходів. Бла¬гоустрій доріг, виготовлення машин підвищеної стійкості та опірності з без¬печним кермом, обов'язкове користу¬вання прив'язними поясами, суворе додержання правил руху, технічна справність машин, підвищення квалі¬фікації водіїв тощо — все це складові профілактики дорожньо-транспортно¬го травматизму. Введення лише при¬в'язних поясів безпеки в машинах спри¬яло значному зменшенню кількості за¬гиблих на місці катастрофи.

Побутовий травматизм можна змен¬шити шляхом поліпшення житлових умов людей, розвитку сфери комуналь¬них послуг, збільшення кількості і до¬ступності дошкільних дитячих закладів, підвищення знань з експлуатації побу¬тових приладів, зокрема електричних та газових плит, боротьби з пияцтвом та наркоманією та ін.