Таємниці сну
Дехто твердить, що не бачить уночі жодних видінь. Такі люди помиляються, бо ті приходять зав¬ше до кожного, хто спить, але часто стираються з пам'яті, коли ми просинаємось (поки що єдині виявлені на Землі істоти, котрі не бачать снів, це, як довели науков¬ці зі США, — крокодили).
Що ж таке спання і його не¬одмінний супутник сон? Мабуть, не лише звичайний дар природи й життєва необхідність, без якої й саме наше існування було б не¬можливим. Декотрі вчені схиля¬ються до думки стародавніх міс¬тиків і їх новітніх послідовників, що сон є найприроднішою мож¬ливістю для кожної людини ще за життя в її щільному фізично¬му тілі торкнутися до інших сві¬тів (планів життя, потойбіччя. паралельних реальностей, косміч¬них рівнів свідомості тощо — називайте як завгодно) з тим, аби в час остаточного переходу в тонкий світ після смерті ;ми вже були дещо готові, принаймні тео¬ретично, в підсвідомості, до існу¬вання в інших сферах буття. Сло¬вом, йдеться про те, що сон мож¬на вважати лише тілесним відпо¬чинком від трудів праведних ден¬них. Швидше, він є одним із ви¬дів праці людської душі над пі¬знанням себе й довколишніх сві-тів.
Якщо стати на бік цієї точки зору, то маємо визнати, що, крім звичного нам тримірного світу, в якому живемо і який сприймаємо всіма п'ятьма органами відчуттів, існує й інша реальність (чи й де¬кілька їх), для ознайомлення з якою нам і дарований сон. І ми кожної ночі — від народження і до смерті — блукаємо в цьому нематеріальному світі, спілкуємо-ся з вищими сферами (або й, у гіршому разі, з нижчими) і так повніше осягаємо реальність усесвіту. Сама ж потреба у сні дово¬дить, що люди назагал не можуть обійтися без такого спілкування. Коротше кажучи, ми, згідно з цими поглядами. — на третину свого життя ніби й не тутешні, а якісь ефірні істоти, котрі щоночі здій¬снюють польоти в тонкому тілі (тобто душею) у певних позача¬сових та позапросторових субстан¬ціях, аби брати участь у тамтеш¬ніх дійствах .
Словом, тут є поле для фанта¬зії, роздумів, творчої уяви. Існує велика кількість літератури на цю тему — від стародавніх манускрип¬тів до творів сучасних учених, звідки однозначно випливає, що сон є природним вікном для сприйняття безконечної кількості енергетичних реалій, котрі взаємопересікаються в нас і де живуть в одному вузлі й наші минуле, сьогодення та буду-чина, і наше життя зі смертю і т. ін. За тими ж джерелами, сон — це один із найдоступніших кожно¬му інструментів для розкриття таїн буття й людини. Крім нього, існу¬ють ще як мінімум два способи — медитація, де подібного досягаєть¬ся вольовим зусиллям, і високий рівень свідомої духовності (до нього сягали зокрема християнські свя¬ті), коли людина являє собою внут¬рішній океан непорушного Божес-твенного спокою І, перебуваючи в самій гущі земних подій, може водночас свідомо переміщатися в усіх без винятку планах всезагальної реальності .
Одначе ми не будемо занурю¬ватися ні в численні духовні прак¬тики для досягнення такого стану, вироблені найкращими представни¬ками людства в різні віки, ні в методики того, як навчитися ке¬рувати своїм сном і зробити польо¬ти в тонкому тілі свідомішими. Бо на цьому етапі нашої розмови про одну з таємниць земного буття людини на нинішньому рівні наших знань про себе важливіше інше. Варто знати, що головною і визначальною для правильності нашого сну є вже сама мить за¬синання. Бо в цей момент так званий психічний центр особи, котрий є в кожного поряд із сі¬мома основними чакрами — нер-вово-енергетичними вузловими пунктами у структурі людини як біопольової сутності, спрямовує душу туди, де нам потрібно отри¬мати важливу інформацію чи «про¬робити», скажімо, деякі потойбіч¬ні причини наших прийдешніх по¬дій, які ще мають статися з нами і котрі «недосяжні» для розгляду денною свідомістю тощо. Нерозу¬міння особою важливості цього чи якісь зовнішні перешкоди для нор¬мального перебігу самого процесу призводять до того, що ми часті¬ше допустимого «падаємо» в нижчі пласти буття (астрал, інфернальні плани .), наповнені жахливими на вигляд і шкідливими для людської психіки енергетичними сутностями. Цьому, до речі, сприяють іноді й прийняття надмірної кількості їжі безпосередньо перед сном, пере¬гляд справжніх «фільмів жахів», негативні думки на адресу інших людей і т. ін. Тим-то за твер¬дженням, скажімо, живої етики, ліпше переходити до сну з молит¬вою в серці, побажанням світові всього доброго, чи, лягаючи спа¬ти, настроювати себе на спілку¬вання з Богом уві сні. Занадто часте перебування в інферно зне¬силює душу, і це реалізується на рівні фізичного тіла у вигляді розладів роботи тих чи інших ор¬ганів, поганого настрою чи само¬почуття, ранкової втоми тощо.
Отже, з усього сказаного вис¬новуємо одне — необхідно, як це робили наші батьки, бабусі й діди, молитися перед сном. Бо видіння, навіть на думку «тверезих» учених, — це не результат сну, а його мета.Переважна більшість дослідників вважа¬ють, що сон — це друге життя, в якому відпо¬чиває фізичне тіло, але працює підсвідомість. Психологи стверджують, що за «сонними» звичками можна відслідкувати характер і звич¬ки людини. Наприклад, якщо людина і влітку натягує на себе пухову ковдру, це означає, що їй не вистачає в житті душевного тепла. Якщо спить, «згорнувшись калачиком», значить, підсвідомо приймає захисну позу, нікому не роз¬криває себе. Упевнені в собі сплять на спині — це королівська поза. Якщо людина уві сні обій¬має того, хто спить поряд, — це ознака турбо¬ти, уваги і любові. Відвертання до стіни парт¬нера досить часто свідчить про його зам¬кнутість у власному світі.