Сучасний погляд на псоріатичну хворобу

Рис. 3 Долонно-підошовний пустульозний псоріаз — хвороба Барбера

При тяжких формах псоріатичної хвороби перспективним є використання в комплексній терапії нового препарату глутоксим, представника нового класу лікарських речовин — тіопоетинів. Основними властивостями препарату є висока тропність до клітин центральних органів імунітету і системи лімфоїдної тканини, посилення процесів еритро-лімфо-гранулоцитопоезу, активація системи фагоцитозу і відновлення функціональної дієздатності тканинних макрофагів. Унікальною властивістю препарату є диференційований вплив на нормальні та трансформовані клітини, здатність активувати процеси генетично програмованої клітинної загибелі (апоптозу). Багатогранність внутрішньоклітинних регуляторних ефектів глутоксиму визначає доцільність його застосування при гострих і хронічних захворюваннях, провідними патогенетичними механізмами яких є синдроми гіпоксії, цитолізу і порушення співвідношення процесів проліферації і диференціювання. У дерматології глутоксим застосовується при інфекціях шкіри і підшкірної жирової клітковини, пухирчатці, екземі, псоріазі, багатоформній ексудативній еритемі, трофічних виразках і червоному вовчаку. Глутоксим вводять внутрішньом’язово по 1–2 мл 1 % розчину (10–20 мг) у комплексній терапії, на курс — від 15 до 25 ін’єкцій. У разі розвитку метаболічних порушень і синдрому інтоксикації добова доза препарату збільшується до 30–60 мг (1– 2 мл 3 % розчину).

Значна кількість ускладнень і побічних ефектів системних цитостатичних препаратів обмежує їх застосування при вульгарному псоріазі. При цій патології широко використовують цитостатичну дію на епітеліоцити ультрафіолетового опромінення (УФО), що пригнічує синтез ядерної ДНК кератиноцитів, які знижують їх мітотичну активність. Крім того, застосовують ПУВА-терапію — довгохвильове ультрафіолетове випромінювання з довжиною хвилі 320–400 нм із використанням фотосенсибілізаторів. Її дія зумовлена пригніченням патологічної кератинізації за рахунок репресії генів, імуномодулюючим ефектом внаслідок впливу на імунокомпетентні клітини. ПУВА-терапія — досить ефективний метод лікування, але висока вартість апаратури, відсутність вітчизняних фотосенсибілізаторів, ризик виникнення неопластичних процесів шкіри обмежують її застосування.

Ефективність селективної фототерапії (випромінювання зі спектром від 280 до 400 нм) становить 70–90 % і підвищується при додатковому призначенні дитранолу, сольових ванн, антиоксидантних препаратів.

Для лікування псоріазу запропоновано ефективну комбінацію ПУВА й УФО у поєднанні з зовнішніми засобами (кальципотріолом, так альцитолом), а також новий метод лікування псоріазу — імпульсну фототерапію, сутність якої полягає в тому, що випромінювання великої потужності (зі спектром 200–700 нм) подається у вигляді короткочасних імпульсів (0,1–0,3 с), що дозволяє збільшити глибину проникнення променів до дермального шару при відсутності еритеми й опіку. Позитивні результати такого лікування дорівнюють 97,3 %, що можна порівняти з ефектом ПУВА-терапії та селективної фототерапії при практичній відсутності побічних реакцій.

Для зниження інтенсивності проліферації клітин епідермісу і нормалізації процесів кератинізації найчастіше використовують вітамін А та його похідні (ретиноїди — тигазон, неотигазон). Встановлено, що з метою зменшення разової їх дози доцільно застосовувати ретиноїди у поєднанні з ПУВА-терапією, УФО і зовнішніми засобами.Сьогодні, на жаль, невиправдано широко в лікуванні хворих на псоріаз використовуються кортикостероїдні препарати, причому не тільки зовнішньо, але й системно, у низці випадків — у період початкових проявів хвороби. Численні спостереження свідчать, що системне застосування кортикостероїдів, особливо неконтрольоване, призводить до погіршення перебігу захворювання, часто — до розвитку його тяжких форм, таких як пустульозний псоріаз, еритродермія, псоріатичний артрит. Системне лікування кортикостероїдами варто проводити лише в особливо тяжких випадках, при різко вираженій запальній реакції та неефективності інших засобів і методів лікування.

Широке впровадження методів еферентної терапії в практику лікування дерматозів, у тому числі й псоріазу, — підсумок багаторічних пошуків ефективних способів боротьби з ендогенними токсичними факторами, що змінюють систему гомеостазу. Характерною рисою еферентної терапії є елімінація — видалення з організму ксенобіотиків різними способами. Для виведення з організму автотоксичних продуктів метаболізму здавна застосовували такі примітивні способи, як призначення блювотних і проносних засобів, кровопускання, форсований діурез. На сьогодні розроблені і використовуються такі перспективні методи дезінтоксикації, як гемодіаліз, гемосорбція, гемо- та ультрафільтрація, плазмаферез, ентеросорбція. Застосування еферентних методів дозволяє купірувати прояви синдрому ендогенної інтоксикації, причому в результаті видалення ксенобіотиків і різних токсичних факторів здійснюється нелікарська стимуляція системи природного імунітету, фізіологічних механізмів саногенезу з нормалізацією життєвих процесів.

У лікуванні хворих на псоріатичну хворобу широко застосовуються дезінтоксикаційні засоби, такі як неогемодез, тіосульфат натрію, реополіглюкін. Останнім часом добре себе зарекомендував реосорбілакт. У прогресуючій стадії псоріатичної хвороби здавна рекомендувалося проводити системну терапію препаратами кальцію, що забезпечують протизапальний, гіпосенсибілізуючий ефекти, ущільнюють клітинну мембрану і нормалізують активність аденінциклази й зменшують проникність капілярів у дерму. При псоріатичній хворобі широко застосовують седативні засоби і транквілізатори — гідазепам, адаптол, мебікар. Добре себе зарекомендував антистресорний адаптоген — гліцисед, що не викликає звикання, снотворного і міорелаксуючого ефекту, сприяє нормалізації пам’яті й адаптованим діям. Позитивний ефект при прогресуючій стадії псоріазу спостерігається при додаванні до лікувального комплексу заспокійливих, гіпотензивних препаратів, протизапальних, ліпотропних препаратів, а також алкалоїдів беладони і фенобарбіталу. До неспецифічних протипсоріатичних засобів, що мають широку фармакотерапевтичну дію, належать вітаміни, які активно впливають на метаболічні функції. На сьогодні добре себе зарекомендував комплексний препарат нейр овітан, що містить вітаміни В1, В2, В6, В12. Широко призначаються вітаміни А і С, що виявляють антиоксидантну активність, вітамін Р, кокарбоксилазу, вітамін D3. Не втратили свого значення в лікуванні псоріазу піротерапія, адаптогени. Заслуговує на увагу застосування гепарину, особливо при тяжких формах псоріазу. Результати досліджень показали імунодепресивну, цитостатичну, протизапальну, гіпосенсибілізуючу його дію. Виявлена антимітотична дія препарату за рахунок гальмування мітозу в його заключній стадії. Призначають хворим на псоріаз також інгібітори фосфодіестерази, препарати метилксантинової групи — теофілін, еуфілін, кофеїн, трентал, папаверин, АТФ і деякі антигістамінні засоби (тавегіл, фенкарол, дипразин).