Сучасна діагностика сторонніх тіл стравоходу

У структурі звернень населення за невідкладною оториноларингологічною допомогою пацієнти зі сторонніми тілами глотки та стравоходу становлять в середньому близько 20 % [6]. Від ускладнень сторонніх тіл травного каналу в США щорічно помирають до 1600 пацієнтів [3].

Частота діагностичних помилок найвища при локалізації сторонніх тіл у грушоподібних синусах та вході у стравохід [1]. Для зменшення кількості діагностичних езофагоскопій актуальним залишається проведення диференційної діагностики між пошкодженнями слизової оболонки та сторонніми тілами стравоходу [8]. При застосуванні сучасних методів обстеження постає питання якісного контролю за розвитком запального процесу і ефективністю лікування ускладнень сторонніх тіл стравоходу [2].

З метою вирішення цих питань з 1999 по 2001 рік на базі ЛОР відділення Центральної клінічної лікарні міста Києва проводилось обстеження пацієнтів із підозрою на стороннє тіло стравоходу.

За цей час до пункту невідкладної ЛОР-допомоги звернулося 2834 пацієнти зі сторонніми тілами стравоходу, рото- та гортаноглотки. З числа досліджуваних були виключені 1600 (56 %) пацієнтів після видалення сторонніх тіл рото- та гортаноглотки. На рентгенологічне обстеження з підозрою на стороннє тіло стравоходу було направлено 1234 (44 %) пацієнти. В досліджувані групи не ввійшли 913 (32 %) осіб, які після рентгенологічного обстеження були направлені у хірургічне відділення зі сторонніми тілами шлунка і кишківника, та пацієнти, у яких не було виявлено патології гортаноглотки та стравоходу.

Таким чином, у клініку був госпіталізований 321 пацієнт, що склало 11 % від усіх випадків попадання стороннього тіла у травний тракт, та 27 % від усіх пацієнтів, які пройшли рентгенологічне обстеження з приводу підозри на стороннє тіло стравоходу. Серед цих хворих було 180 (57 %) пацієнтів зі сторонніми тілами стравоходу, 26 (8 %) пацієнтів зі сторонніми тілами грушоподібних синусів, 59 (18 %) пацієнтів з травматичними та 56 (17 %) із запальними ускладненнями сторонніх тіл стравоходу.

З метою розробки оптимальної схеми обстеження ми вважали за доцільне порівняти клінічні прояви і результати додаткових методів обстеження у пацієнтів з підозрою на стороннє тіло стравоходу.

Для діагностики закритих для огляду сторонніх тіл грушоподібних синусів при непрямій гіпофарингоскопії використовувався пальпаторний прийом зміщення гортані [9]. За необхідності слід користуватися спеціальними гортаноглотковими щипцями з браншами, розташованими у сагітальній площині. У частини хворих із підозрою на стороннє тіло грушоподібних синусів повинна проводитись ендоназальна фіброгіпофарингоскопія, що дозволяє на висоті ковтання детальніше оглянути грушоподібний синус.

Через часті випадки самолікування хворих до прибуття в стаціонар у пацієнтів спостерігалися такі вторинні симптоми:

– дифузний біль неколючого характеру, що посилювався при ковтанні;

– зміна локалізації больових відчуттів після самолікування;

– наявність при непрямій гіпофарингоскопії пошкоджень (саден, набряку та крововиливів) слизової оболонки гортаноглотки.

З метою диференційної діагностики пошкоджень слизової оболонки та стороннього тіла нами запропонована діагностична проба з алмагелем А. Дана проба базується на клінічному досвіді використання місцевих анестетиків, що знижують больові та тактильні відчуття, та широко відомій пробі з “порожнім ковтком”. Самостійного значення у діагностиці проби з “порожнім ковтком” або з “ковтком води” не мають, так як вони можуть бути позитивними і при травмі слизової оболонки [7]. Запропонована проба полягає у порівняльній характеристиці больових відчуттів пацієнта при виконанні порожнього ковтка та після вживання розчину обволікаючого препарату, який містить анестезин — алмагель А. Позитивною вважається проба, коли характер та інтенсивність больових відчуттів зберігаються після контрольного ковтка, виконаного через 5 хвилин після вживання алмагелю А. Негативний результат даної проби є показанням для подальшого контрастного рентгенологічного обстеження з обволікаючими препаратами.

Метод контрастного рентгенологічного дослідження при сторонніх тілах та пошкодженнях слизової оболонки стравоходу ґрунтується на здатності обволікаючих препаратів утворювати захисне покриття на травмованій ділянці слизової оболонки [4]. Захисна плівка з рентгеннегативних обволікаючих препаратів перешкоджає тривалій затримці контрастної суміші у травмованих ділянках слизової оболонки і не заважає виявленню стороннього тіла.