Спостереження та догляд за органами травлення

Після закінчення процедури хворо¬го (залежно від його стану) додатково садять на унітаз або судно.Для стимуляції спорожнення кишеч¬нику при атонічному запорі, особливо у людей похилого і старечого віку, при-

значають гіпертонічну (сольову) клізму. До складу рідини, яку вводять у киш¬ки, входять 10 % розчин натрію хлори¬ду або 20—ЗО % розчин магнію сульфа¬ту. За допомогою гумового наконечни¬ка або шприца Жане в ампулу прямої кишки вводять 50—100 мл рідини. Гіпертонічні розчини не лише подраз¬нюють слизову оболонку кишок, сти-мулюючи тим самим перистальтику, а й сприяють переходу тканинної рідини в кишки за рахунок осмотичної дії. Після введення рідини хворому реко¬мендують 20—ЗО хв утриматися від акту дефекації, після чого його садять на судно або унітаз.

Фарфорове судно дезінфікують роз¬чином сулеми (1:1000), металеве — З % розчином лізолу або 3 % мильно-карболовим. Після дезінфекції його споліскують гарячою водою. Судно тре¬ба підкладати підігрітим. Вода для клізм новина мати температуру 35—38 °С. За¬стосування холодної води не бажане, бо вона може спричинити спазм кишок і затримку випорожнення.

На особливу увагу заслуговують хворі, у яких мимовільно виділяється кал (нетримання калу—дисхезія). Це звичайно тяжкохворі, непритомні па¬цієнти. Їм треба давати їжу, яка має в'яжучу дію. Щодня вранці кишки спо¬рожнюють за допомогою клізми. Про¬тягом доби багато разів підкладають під хворого судно. Краще користуватися м'яким гумовим судном, на якому хво¬рий може лежати протягом доби.

Харчування хірургічного хворого має велике значення для його одужання. Про це треба пам'ятати ще в перед¬операційний період. Перед плановими операціями краще здійснювати його оральним шляхом. Коли це неможли¬во, застосовують парентеральне (часті¬ше внутрішньовенне) введення або вво¬дять їжу через назогастральний зонд, гастро- чи снтеростому. Розрізняють індивідуальну і загальну дієту. Більшість хворих до операції перебувають на за¬гальній дієті. Деякі хворі (із захворю¬ванням печінки, підшлункової залози, виразковою хворобою шлунка і дванад¬цятипалої кишки і ін.) потребують

індивідуальної дієти. Вона показана хворим після операцій на органах трав¬лення. Так, після видалення червопо¬дібного відростка (апендектомії) та інших операцій на органах черевної по¬рожнини з другої-третьої доби призна¬чають слизові супи, вершки, киселі, сухарі, пізніше — каші, молоко тощо.

Після резекції шлунка (видалення його частини) хворі протягом 2 діб не Їдять, після чого їм призначають вище¬названі страви, поступово розширюю¬чи їх асортимент.

Після операції на тонкій чи товстій кишці не слід давати хворому 'їжу, яка може посилювати перистальтику. Пити можна вже на другу добу після операції малими ковтками. З третьої доби почи¬нають годувати хворого, поступово роз¬ширюючи дієту. З раціону повністю ви¬лучають молочну їжу, яка дуже швидко надходить із тонкої кишки в товсту і спричинює профузний пронос. Реко¬мендується солодка їжа, позаяк вона гальмує перистальтику кишок, сприяє нормалізації процесів усмоктування.

Після операції на прямій кишці тре¬ба домогтися, аби не було випорожнень протягом кількох діб. Для цього хво¬рим дають настоянку опію (по 7 крапель З рази на добу).

Належну увагу, особливо після опе¬рації на органах травлення, треба при¬діляти питному режиму. Прийнята навіть у невеликій кількості рідина може посилити перистальтику кишок, що небажано після операції з накладанням на стінку шлунка чи кишок швів (не-безпека розходження швів). У першу добу дозволяється лише змочувати губи ватним тампоном, а з другої пити воду ковтками.

У деяких хірургічних хворих (у непри¬томному стані, після операцій на орга¬нах травлення) застосовують пасивне харчування через назогастральний зонд (після операції накладання нориць на шлунок чи кишки — через зонд, встав¬лений у просвіт нориці). Для такого харчування використовують рідкі висо¬кокалорійні суміші (молоко, яйця, мед, слизові супи, кисіль тощо).

У разі виявлення у хворого глистів у передопераційний період, якщо опера¬ція планова, для профілактики після¬операційних ускладнень проводять де¬гельмінтизацію.

За великого скупчення газів у ки¬шечнику (метеоризм), що часто спос¬терігається після операцій на органах черевної порожнини, крім медикамен¬тозних засобів, які стимулюють перис¬тальтику (церукал, прозерин), у пряму кишку вводять газовідвідну трубку. Це гумова трубка завдовжки 20—25 см. Перед уведенням ії змащують вазелі¬ном. Хворого кладуть на лівий бік, ру¬ками в рукавичках розводять його сідниці і коловими рухами вводять га¬зовідвідну трубку на відстань 20 см. Після цього хворого перевертають на спину і підкладають судно, в яке опус¬кають трубку. Вона залишається в прямій кишці протягом 2—3 год. У разі потреби через деякий час можна ввес¬ти трубку повторно.