Стан здоров’я дітей молодшого шкільного віку києва та значення медико-біологічних факторів у його формуванні
Водночас порівняно з даними за останні 10 років показники гармонійності фізичного розвитку мають стійку тенденцію до зниження як у дівчаток, так і у хлопчиків. Така тенденція свідчить не тільки про негативні впливи зовнішніх патологічних 40 чинників, а й про зниження адаптаційних можливостей дитячого організму в популяції в цілому. Щодо статевих розбіжностей, то, за нашими даними, пропорційність фізичного розвитку виражена більше у хлопчиків, ніж у дівчаток (21,4 та 17,1% відповідно).
Для дитячого віку найбільш показовим у цьому плані є стан кісткової системи, а саме - зубна зрілість, яка визначається кількістю молочних та постійних зубів і часом їх появи.
Аналізуючи отримані результати про особливості фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, видно, що затримка фізичного стану за зростом та уповільнений рівень біологічної зрілості у дітей 7-9 років зростає за віком практично в тих самих відсотках.
Водночас відповідність біологічного віку з календарним в цьому віці становить в середньому 67,8%. Таким чином, майже третина дітей молодшого шкільного віку за біологічним розвитком не відповідає метричним даним, тобто фізіологічні системи їхнього організму можуть мати недостатній резерв адаптаційних можливостей до навантажень та вимог, які висуває життя в суспільстві.
Саме тому молодший шкільний вік, на нашу думку, слід розглядати як один із найважливіших періодів у житті дитини, коли можливість формування донозологічних станів є найбільш вірогідним, а межа між нормою і патологією, здоров"ям і хворобою, стає зовсім тонкою. Відомо, що темпи росту та розвитку детерміновані генетично, але їх перебіг відбувається у конкретних умовах, які з погляду рівня стресогенного впливу можуть бути оптимальними, позитивними або негативними.
Таким чином, формування фенотипу і подальший розвиток дитини відбувається під суттєвим впливом зовнішніх чинників, як медико-біологічних, так і соціально-гігієнічних. Складність вивчення цього питання полягає в тому, що динамічна дія кожного з зазначених вище факторів на параметри фізичного розвитку дитини не є ізольованою та незалежною, а становить собою складну мультипараметричну систему, опис якої потребує складного математичного апарату.
Вплив різних соціально-гігієнічних факторів на фізичний Стан здоров"я дітей молодшого шкільного віку м. києва та значення медико-біологічних факторів . Сучасна загальноосвітня школа та репродуктивне здоров"я 41 розвиток дітей вивчався на показникові довжини тіла. Це пов"язано з тим, що серед інших антропометричних показників, довжина тіла є аргументом, від якого залежать маса тіла та окіл грудної клітин дитини. Це добре відомо із методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії. Довжина тіла здавна вважається провідною ознакою фізичного розвитку і необхідною основою для правильної його оцінки [12]. При вивченні визначалось, який середній зріст мають діти: що проживають а) у сприятливих і б) у несприятливих умовах. Достовірність різниці між показниками довжини тіла серед цих груп дітей визначалась методом дисперсійного аналізу шляхом визначення критерію F (Фішера). Застосовувався метод однофакторного дисперсійного аналізу нерівномірного комплексу.Були визначені фактори, які мають достовірний або близько до достовірного вплив на фізичний розвиток дітей: тип та благоустрій житла; кількість членів сім"ї на одну кімнату; температурний режим житла; вологість житла; наявність шуму у житлі; соціальний стан матері; нервово-емоційне напруження на роботі матері; пологи даної дитини за строками; період новонародженості у перші 28 днів; характер харчування; режим харчування дитини. З вірогідністю, більшою за 98%, можна стверджувати, що діти, які проживають в окремій квартирі або будинку, на 3,5 см вищі за дітей, які проживають в гуртожитках або комунальних квартирах, а діти з вологих та перенаселених помешкань на 4-5 см нижчі, ніж їхні однолітки з комфортних умов. Тенденції до зниження зросту у дітей у молодшого шкільного віку виявляються, якщо житло немає комунальних зручностей і якщо воно шумливе. Водночас матеріальні умови сім"ї на довжину тіла у дітей суттєво не впливають, що збігається з даними інших дослідників [1]. Загальний вплив несприятливих умов життя дітей зменшує довжину тіла в середньому на 2,8 см. Для ілюстрації цієї закономірності наводимо рисунок 2. Більшість факторів, які нами вивчалися, пов"язана з батьками, тобто дія цих факторів на дитину опосередкована, а не пряма.
Причому більш-менш суттєво на фізичний розвиток дитини впливають лише деякі фактори, пов"язані з особливостями життя та праці матері. Зокрема, це ускладнення перебігу вагітності та пологів, соціальний стан матері та ін. Математична обробка отриманих даних дала нам змогу визначити середній зважений показник здоров"я за всіма факторами, як сприятливими, так і несприятливими, за статистичної достовірності р<0,01.
Але найбільший інтерес, на нашу думку, становить визначення імовірного рівня здоров"я. Тобто отримані результати необхідно розуміти так, що якби всьому контингенту обстежених дітей були доступні сприятливі умови життя за дванадцятьма факторами, релевантними для аналізу, то зріст дітей збільшився б на 3 см (2%), а при несприятливих - зменшився б на 8 см (5,4%). Корекція цих факторів ризику має бути першорядним завданням профілактичної роботи.